Шарль Гуно
| Шарль Гуно | |
|---|---|
| фр. Charles Gounod | |
_by_Nadar.jpg) | |
| Ім'я при народженні | фр. Charles-François Gounod |
| Народився |
17 червня 1818[4][2][…] Париж[1][6] |
| Помер |
18 жовтня 1893[1][2][…] (75 років) Сен-Клу[1][6][7] ·інсульт |
| Поховання | Отойd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | композитор класичної музики, музикознавець, музичний педагог, органіст, композитор |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Ліцей Сент-Луї |
| Вчителі | Антонін Рейха |
| Відомі учні | П'єр-Оґюст Ренуар, Спірідон Самарас, Charles-Édouard Lefebvred і Henri Büsserd |
| Знання мов | французька[2][8] |
| Членство | Академія красних мистецтв Франції (18 жовтня 1893)[9] |
| Напрямок | класична музика |
| Жанр | опера, симфонія, класична музика і ораторія |
| Magnum opus | Фауст, Roméo et Julieted і Funeral March of a Marionetted |
| Посада | капельмейстер |
| Батько | François-Louis Gounodd |
| У шлюбі з | Anna Zimmermand |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0006111 |
| |
Шарль Гуно́ (фр. Charles François Gounod; 17 червня 1818 — 18 жовтня 1893) — французький композитор, диригент, один із творців французької ліричної опери.
Народився у Парижі в родині художника Франсуа-Луї Гуно і викладачки музики Вікторії Гуно (до шлюбу — Лемашуа). 1838 року Гуно вступив до Паризької консерваторії, а 1839 року одержав Римську премію за кантату «Фернан», що дала можливість провести на правах стипендіата понад два роки в Італії і один рік у Відні та Німеччині.
Після повернення до Парижа, у 1843—1848 роках Гуно працював органістом і регентом у церкві Іноземних місій. У ці роки він компонував тільки духовні твори. До оперного жанру Гуно звернувся у 1850-х роках, найвідомішою оперою є «Фауст», написана в 1859 році.
У творчому доробку композитора 14 опер, а також ораторії, меси, романси.
Був знайомий з багатьма діячами європейської музики, зокрема з Поліною Віардо, яка виконала заголовну партію в першій опері Гуно «Сафо» (прапрем'єра — 16 квітня 1851 року). Саме в садибі Віардо у Брі Гуно писав цей твір.
- 1851: Сафо[en]
- 1859: Фауст, за першою частиною однойменної драми Гете
- 1864: Мірей, на основі роману у віршах Фредерика Містраля «Мірейо»
- 1865: Ромео і Джульєтта[fr]
- Ґуно // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сайт, присвячений композиторові [Архівовано 2 лютого 2011 у Wayback Machine.](фр.)
- Вільні ноти авторства Шарль Гуно на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118718312 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
- ↑ Charles François Gounod — ministère de la Culture.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ свідоцтво про смерть
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.academiedesbeauxarts.fr/academiciens-depuis-1795?field_chair_target_id=106&field_election_date_value=&field_death_date_value=&year=
- Народились 17 червня
- Народились 1818
- Уродженці Парижа
- Померли 18 жовтня
- Померли 1893
- Померли в Сен-Клу
- Випускники Паризької консерваторії
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Командори ордена Почесного легіону
- Лауреати Римської премії
- Французькі композитори
- Композитори епохи романтизму
- Оперні композитори
- Композитори XIX століття
- Автори національних гімнів