Юбер Робер
| Юбер Робер | |
|---|---|
| фр. Hubert Robert | |
.jpg) Художниця Е. Віже-Лебрен, портрет Юбера Робера, 1788, Лувр | |
| Ім'я при народженні | Hubert Robert |
| Народився | 22 травня 1733 Париж, Третя французька республіка |
| Помер | 15 квітня 1808 (74 роки) Париж, Перша французька імперія ·інсульт |
| Поховання | Отойd |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Місце проживання | Рим, Париж |
| Діяльність | куратор, художник, рисувальник, архітектор |
| Галузь | малярство |
| Відомий завдяки | художник |
| Alma mater | Наваррський колеж (1751) і Паризький університет |
| Вчителі | René-Michel Slodtzd |
| Відомі учні | Charles Fournier des Ormesd і Thomas-Charles Naudetd |
| Знання мов | французька[1][2] |
| Членство | Королівська академія живопису і скульптури |
| Роки активності | 1748[3] — 1808[3] |
| Напрямок | Pre-romanticismd |
| Жанр | пейзаж |
| Magnum opus | Projet d'aménagement de la Grande Galerie du Louvre, vers 1796d, Draughtsman Drawing the Wooden Bridge in the Park of Mérévilled і View of the Park of Mérévilled |
Юбе́р Робе́р або Гюбе́р Робе́р (фр. Hubert Robert, 22 травня 1733, Париж, Третя французька республіка — 15 квітня 1808, Париж, Перша французька імперія) — французький художник-пейзажист XVIII століття. За мистецьке відтворення руїн і античних будівель Рима митцю надано прізвисько «Робер із руїн».
Родина Робер була тісно пов'язана з службою у маркіза де Штейнвіля. Маркізу служив батько художника, Ніколя Робер. Пізніше Юбер Робер служитиме сину маркіза, герцогу де Шуазелю.
Юбер закінчив Наварський колеж, добре знав історію, латину, італійську і іспанську мови. В роки навчання в колежі виявив могутній потяг до мистецтва, до малювання. Ще в Парижі відвідував майстерню скульптора М. Слодца (1705—1764), добре обізнаного на мистецтві Італії і Франції. Бажання потрапити в Італію захопило і Г'юбера.
Восени 1754 р. герцог Шуазель отримав призначення на посаду дипломата при дворі папи римського в Ватикані. Шуазель відбув в Рим, в оточенні якого був і молодий Юбер.
В Римі мешкала велика колонія художників Франції, що дало змогу Юберу завести знайомство з багатьма з них, також і з Фрагонаром. Разом з ним і його патроном, абатом Сен Нон, вони зробили подорож до Неаполя. Робер перебував в Італії 11 років.
Серед головних вчителів Робера в Римі — італійський художник Панінні (1691—1765). Творчість Робера занала впливів і Піранезі. Робер пройшов курс зайнять у Французькій академії в Римі і отримв звання офіційного персіонера. Головною темою творів художника стали пейзажі і краєвиди з пошкодженими архітектурними спорудами, реальними і (часто) фантазійними.
Влітку 1765 р. Робер повернувся в Париж. Його твори в моді. 1766 року художника прийняли в Королівську академію як «живописця архітектури». Це було офіційне визнання. Через 18 років його оберуть «радником Королівської академії», що буде вищим званням, яке міг дістати художник пейзажист в Парижі.
Розповсюджнення моди на пейзажні сади обумовило приначення художника на посаду ландшафтного архітектора. Король вважав, що майстер пейзажів добре відтворить їх і в садах короля. Окрім слави до художника прийшов і матеріальний успіх, що викликало заздрість колег.
Художник зазнав арешту під час революції. На щастя, його не встигли стратити, як інших, бо художник дожив у в'язниці до чергового перевороту і смерті диктатора Робесп'єра. 60-річного художника звільнили з в'язниці, а у 1795 він навіть отримав призначення на посаду головного зберігача Національного музею, створеного в палаці Лувр. Старий художник працював в музеї сім років, поки його не відправили на пенсію.
Художник помер в Парижі у 1808 році. Похований на цвинтарі в Отейлі, передмісті Парижа.
Художник був одружений і мав чотирьох дітей, які померли в дитинстві. Разом з дружиною вони узяли на виховання двох дівчат-сиріт. Останні роки життя художник усамітнився, але продовжував працювати вдома.
Творчість Юбера Робера прийшлась на досить швидку зміну декількох мистецьких стилів — ранішнього класицизму, сентименталізму, предромантизму, романтизму. Пейзажний живопис Робера, політично нейтральний, декоративний, виявився близьким до всіх цих мистецьких течій, що і зумовило популярність Юбера Робера.
- Найбільші за розимірами і мистецькими якостями картини Робера знаходяться в Воронцовському палаці (Алупка), в Криму. Володар палацу прикрасив ними парадну їдальню. Вертикально видовжені картини мають зображення умовних пейзажів з палацами, водоспадами, містками над прірвами в оточенні умовно-італійської природи.
- Твори Робера зберігають музеї Житомира, Львова, Севастополя.
-
Лувр — «Велика галерея» -
Старий кам'яний міст, 1775, Нац. галерея, Вашингтон -
Руїни з селянами -
Руїни в Ріпетта, Рим, 1767 -
-
«Вілла Альдобрандіні, німфей», 1762 -
«Рим. Триумфальна арка імператора Тита», Музей Чарторийського, Польща -
Фантазійний краєвид з використанням елементів Тіволі під Римом
- Каменская Т. Д. «Гюбер Робер», Л. изд. Гос Єрмитажа, 1939 (рос.)
- Немилова И. «Картины Гюбера Робера на литературные сюжеты в собрании Эрмитажа», М, «Искусство», 1956 (рос.)
- Картинна галерея Житомирського краєзнавчого музею, Київ, «Мистецтво», 1971
- Алупкинський палац-музей, Київ, «Мистецтво», 1972
- Дьяков Л. А. «Гюбер Робер», М, «Изобразит. искусство», 1971 (рос.)
- Гюбер Робер и архитектурный пейзаж второй половины XVIII века. — Л., «Искусство», 1984 (рос.)
- Гос. Эрмитаж, каталог № 1, Л. «Аврора», 1976 (рос.)
- Картини Ю. Робера в музеях світу [Архівовано 14 травня 2010 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юбер Робер