Давид (фільм, 1997)
Цар Давид: Ідеальний володар | |
|---|---|
| David | |
 Обкладинка DVD версії фільму | |
| Жанр | Пригоди, Біографічний, Драма, Історичний |
| Режисер | Robert Markowitz |
| Продюсер | Lorenzo Minoli Luca Bernabei |
| Сценарист | Larry Gross |
| У головних ролях | Натаніель Паркер Прайс, Джонатан Леонард Німой Шеріл Лі Бен Деніелс |
| Оператор | Raffaele Mertes |
| Композитор | Carlo Siliotto |
| Кінокомпанія | TNT (USA) (TV) (Original Airing) TPS Turner Home Entertainment TBN |
| Дистриб'ютор | Turner Network Television |
| Тривалість | 190 хв |
| Мова | англійська |
| Країна |  США  Італія  Німеччина |
| Рік | 1997 |
| Кошторис | 15 млн $[1] |
| IMDb | ID 0118933 |
| fivemileriverfilms.com/david.html | |
«Цар Давид: Ідеальний володар» (англ. David) — це телевізійний фільм 1997 року створений студією Five Mile River Films, де в головній ролі знявся Натаніель Паркер в ролі Царя Давида. [2] Він був написаний Ларрі Гросом і режисер Роберт Марковіц. Фільм був повністю знятий в Марокко і спочатку його показали на американському ТВ каналі — TNT 23 березня 1997 року як частину циклу фільмів «Біблійна колекція». Фільм є адаптацією Біблійної історії.
Давид, молодий ізраїльський пастух, вибраний Богом, щоб допомогти своєму народу у тривалій війні між Ізраїлем і филистимлянами. Давид перемагає гігантського Голіафа, філістімського чемпіона і стає другим королем Ізраїлю.
Племена Ізраїлю повинні перемогти переважаючу кількість філістимлян: "... Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів". (1 Книга Самуїла, 8:5). Тому пророк Самуїл дає євреям свого першого царя — Саула — простого фермера, який з Божою допомогою стає відважним і могутнім воєначальником, який веде об'єднані племена Ізраїлю проти своїх філістімських ворогів. Саул, однак, має сумніви щодо своєї місії. Не достатньо віруючи Божественній мудрості, він діє самостійно і таким чином грішить проти Господа. Впливовий пророк Самуїл відвертається від Саула, щоб обрати нового царя за Божою волею: Давида. Він ще маленький хлопчик, який дбає про овець свого батька у полях, коли Самюїл таємно вказує його, як наступного царя ізраїльтян. Хлопчина Давид — сміливий і розумний — виходить переможцем із двобою з непереможним Голіафом, наймогутнішим воїном філістимлян, стає героєм. Його слава викликає ревнощі царя Саула, який відчуває, що Давид збирається змістити його право бути царем. І тому намагається вбити його. Давид тікаючи від Саула знаходить багато прихильників і вірних товаришів, які вірять, що йому призначено бути царем. У засланні Давид чекає свого часу, щоб стати царем, бо він не хоче зайняти місце Саула насильством і вбивством. Він молодий і в розквіті сил, а король Саул - розбита людина. Коли Саул впав на свій меч, після того, як він програв битву, настав час Давида бути царем. Новий цар Давид завойовує Єрусалим. Чудове місто стане царською резиденцією славного героя, який планує залишити справу війни іншим у майбутньому і стати королем миру. Проте, ця темпераментна людина, з такими багаторічними битвами за ним і все ще в розквіті молодості, не призначена для спокійного, впорядкованого життя. Дуже скоро він занурюється в позашлюбні любовні стосунки з Вірсавією, заміжньою жінкою. Все закінчується загрозою його царству, коли виявиться, що вона чекає від нього дитину. Щоб приховати своє перелюбне батьківство, цар посилає на смерть чоловіка Вірсавії — Урію, одного з його найкращих і найвідданіших воїнів, а потім, після смерті Урії одружується з нею. Пророк і царський радник — Натан — оголошує Давиду, що його вчинок призведе до божественного покарання: Господь не побачить такого обурення. Насильство і зло продовжуватимуться в родині Давида і принесуть лихо на голови численних синів, що народилися Давидові від його дружин і наложниць. Тоді гине дитина Давида та Вірсавії зачате в перелюбі. Вона дає йому іншого сина, Соломона, але дуже скоро Давид зазнає ще один різкий удар долі: його дорослий син Авесалом вбиває одного з своїх братів за зґвалтування останнього його єдинокровної сестри. Давид натомість занадто м'який у відповідь на це дійство: він залишив братовбивство безкарним. Тоді цар не усвідомлює, що він поступово втрачає контроль над своєю сім'єю, і що його вплив і царство над народом також слабшає. Давид одержимий своїм планом побудови найкращого і найбільшого храму в світі в Єрусалимі. Він вимагає від народу величезних сум золота і срібла для цього проєкту, хоча Бог наказав йому залишити завершення будівлі своїм наступникам. Амбітний син Давида Авесалом, таким чином, вважає, що дуже легко виконати змову проти свого батька і вбити його заради престолу. Після жорстокої битви, що завершилася смертю Авесалома, Давид повертається до Єрусалиму.
- Натаніель Паркер — Давид
- Джонатан Прайс — Саул
- Леонард Німой — пророк Самуїл
- Шеріл Лі — Вірсавія
- Ben Daniels — Джонатан
- Річард Ашкрофт — Абнер
- Моріс Ровес — Йоав
- Домінік Роуен — Авессалом
- Едвард Хол — Амнон
- Клара Беллар — Тамар
- Джина Беллман — Міхал
- Франко Неро — Натан
- Гедеон Тернер — молодий Давид
«Давид» був номінований в одній Primetime Emmy Awards категорії в "Outstanding Sound Editing for a Miniseries or a Special".[3] Фільм також був номінований на дві премії «Телебачення OFTA» у категоріях Best Miniseries та Best New Titles Sequence in a Motion Picture or Miniseries.[4] На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 78% підтримки аудиторії.[5]
Фільм «Давид» є одним із фільмів циклу «Біблійна колекція» виробництва TNT television network. У Біблійній колекції виробництва цієї студії є 17 фільмів.
- Саул у фільмі показаний вже не молодим хлопцем (навіть лисина була у нього). В оригіналі «Книга 1 Самуїлова 9:2» — І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.
- ↑ Budget. IMDB. Процитовано 21 травня 2017.
- ↑ Сценарій написав Джеффрі Річардс Стародавні світи Голлівуду стор.168
- ↑ OUTSTANDING SOUND EDITING FOR A MINISERIES OR A SPECIAL - 1997. Emmys.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ 1st Annual TV Awards (1996-97). OFTA Television Award. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ David (1997). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 22 травня 2017.