Перейти до вмісту

Звоник Дан Русланович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дан Русланович Звоник)
Дан Звоник
Дан Русланович Звоник
Загальна інформація
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанням. Донецьк, Україна
Народження14 червня 1996(1996-06-14)
м. Донецьк, Україна
Смерть29 квітня 2022(2022-04-29) (25 років)
Україна
Похованням. Донецьк, Україна
Причина смертівбивство росіянами
Військове звання Старший солдат
БатькоЗвоник Руслан Миколайович
МатиГанна Звоник
Спорт
Вид спортукарате Редагувати інформацію у Вікіданих
ТренериЗвоник Руслан Миколайович
Особисті рекордичемпіон України з кіокушинкай карате (2013)
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дан Русланович Звоник (14 червня 1996, м. Донецьк, Україна — квітень 2022) — український спортсмен, чемпіон України з кіокушинкай карате (2013)[1], чемпіон Кубка Світу з Кекусінкай карате, чемпіон Кубка Європи (IKO Sosai)[2]. Загинув захищаючи свою Батьківщину від російської окупації після тортур росіянами і пострілу в потилицю.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дан Русланович Звоник народився 14 червня 1996 року в м. Донецьку. З трьох років займався кіокушинкай карате. Його тренував його ж батько Руслан Звоник [1]. З 10-ти років багаторазово посідав перші місця на різних змаганнях. У 2013 році став чемпіоном України з кіокушинкай карате. Також посів перше місце на Кубку світу з ХонКіокушина карате, і став чемпіоном Кубка Європи (IKO Sosai).

Після захоплення Донецька в 2014-му році родина Дана переїхала в Київ. Незабаром батько Дана вирішив вступити в батальйон «Азов». А потім до батька приєднався і син. Вони служили в Маріуполі, тому мама і сестра Дана переїхали в Маріуполь. Купили квартиру на лівому березі міста поруч з морем, прожили в Маріуполі 6 років [3].

В грудні 2021 Дан захистив диплом викладача інформатики (навчався заочно в виші в Бердянську) [3].

Перед повномасштабним вторгненням Дан та його батько звільнилися з служби [3].

Після російського вторгнення в Україну пішов захищати свою Батьківщину і разом з батьком долучився до Територіальної оборони [4]. Згодом потрапив у полон. 20 квітня відео з полоненими опублікували ДНР і в ньому обіцяли «збереження життя та дотримання міжнародних законів про поводження з полоненими». 1 травня 2022 року російські загарбники передали матері тіло з великим отвором на потилиці[5].

Похований в Донецьку бабусею і дідусем [3].

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • 26 квітня 2014 року. Відкритий всеукраїнський турнір «Кубок Донбасу», Донецьк — 1 місце (- 70 кг)[1];
  • 23 березня 2013 року. Чемпіонат України, Луцьк, IKO Matsushima - 1 місце (16-17 років, - 70 кг). Чемпіон України[1];
  • 6 квітня 2013 року. Чемпіонат Київської області, Вишгород, Kyokushinkan — 1 місце (16-17 років, до 70 кг) + приз «Кращий боєць турніру»[1];
  • 15 грудня 2012 року. Всеукраїнський турнір, Херсон, IKO1 — 1 місце (16-17 років, до 70 кг) + приз за кращу техніку[1];
  • 17 листопада 2012 року. Фінал кубка України з кіокушинкан карате, Тернопіль — 1 місце (16-17 років, до 70 кг)[1];
  • 12-13 травня 2012 року. Сентеш (Угорщина), Кубок Світу з ХонКіокушин карате - 1 місце (15-16 років, до 70 кг)[1];
  • 23 березня 2012 року. Чемпіонат України, Луцьк, IKO Matsushima - 2 місце (14-15 років, + 60 кг). Срібний призер України[1];
  • 23 березня 2012 року. Кубок Європи, Київ, IKO Sosai - 1 місце (14-15 років, до 70 кг)[1];
  • 25-26 лютого 2012 року. Чемпіонат Росії, IKO Matsushima - 1 місце (14-15 років, + 60 кг)[1];
  • 3-4 грудня 2011 року. Перше Першість світу, Москва 14-15 років, до 65 кг - 2-місце[1];
  • 19 листопада 2011 року. Відкрита першість Донецької області - 1 місце (14-15 років, + 60 кг)[1];
  • 17 вересня 2011 року. Кубок Європи Європи, Мукачево 15-16 років, до 70 кг — 1-місце[1];
  • 24 жовтня 2010 року. Відкритий кубок Донбасу (1-місце 14-15 років, понад 60 кг)[1];
  • 2010 рік. Відкритий кубок Луганської області (14-15 років 1-місце до 60 кг)[1];
  • 2010 рік. Чемпіонат Донецької області (1-місце 1996—1997 роки. понад 60 кг)[1];
  • 25 жовтня 2009 року. Відкритий кубок Донбасу (1-місце 12-13 років, понад 50 кг)[1];
  • 12 квітня 2009 року. Міжнародний турнір, Алушта — 1-місце (12-13 років до 50 кг)[1];
  • 21 березня 2009 року. Відкритий чемпіонат Херсонської області (3-місце 12-13 років, до 45 кг)[1];
  • 2009 рік. Чемпіонат Донецької області (3-місце 1996-1997 роки. 50-60 кг)[1];
  • 16-17 грудня 2006 року. Відкритий чемпіонат Херсонської області (1-місце 10-11 років, до 35 кг)[1];
  • 20-21 квітня 2007 року. Відкритий чемпіонат Херсонської області (1-місце 10-11 років, до 35 кг)[1];
  • 7 жовтня 2007 року. Відкрита першість Херсонської області (1-місце 10-11 років, до 35 кг)[1].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Руслан Звоник — батько [3]
  • Ганна Звоник — мама [3]
  • Владислав Звоник — брат [3]
  • сестра [3]
  • Дана Звоник — донька, народилася 27 липня 2022 після смерті Дана [3]

Дивіться також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Звоник Дан Русланович
  2. ↑ Янголи спорту: а скільки мали б ще дістать олімпів…
  3. ↑ а б в г д е ж и к «Мій чоловік знаходився на „Азовсталі“, коли нашого сина, який разом з ним захищав Маріуполь, вбили в полоні»: трагічна історія родини з Донеччини.
  4. ↑ Смерть молодого каратиста потрясла Украину. Фото убитого в плену послали его матери
  5. ↑ Украинский военный с «Азовстали» передан родственникам мёртвым
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Звоник_Дан_Русланович&oldid=44501549