Жамбил Жабаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Джамбул Джабаєв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жамбил Жабаєв
каз. Жамбыл Жабаев
Народився16 (28) лютого 1846(1846-02-28)
Семиріччя
Помер22 червня 1945(1945-06-22) (99 років)
Алма-Ата
ПохованняJambyl museumd
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьпоет
Мова творівказахська
Жанрпісні
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія
CMNS: Жамбил Жабаєв у Вікісховищі

Жамбил Жабаєв (інколи Джамбул Джабаєв; каз. Жамбыл Жабаев) (нар. 16 (28) лютого 1846(18460228), Семиріччя — 22 червня 1945, Алма-Ата) — казахський народний співак-акин, лауреат Сталінської премії (1941).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався в акина Саюмбая. В 1897 пішов із дому й став ходити по аулах, заробляв на життя співом. Був вже широко відомим до революції, з його слів було записано багато казахських епічних пісень. Співав під акомпанемент домри в стилі толгав (речитатив).

Після Жовтневого заколоту залишився найшанованішим акином Казахстану. Його пісні, які славили життя в СРСР, були в повній мірі використані радянською пропагандою й широко пропагувалися, вивчалися й прославлялися. Серед них пісні такі, як «Гімн Жовтню» (1936), «Моя Батьківщина» (1936), «У Мавзолеї Леніна» (1936), «Ленін і Сталін» (1936), «Аксакалу Калініну» (1936), «Балада про наркома Єжова» (1937), «Клим батир» (1936), «Наш Кіров» (1939), «Великий Сталінський закон» (1936). Характерним прикладом «стиля» Джамбула можуть служити такі рядки:

Світлою усмішкою погляд осяяний
Сталін на щастя народів народжений

При цьому великі зручності були в тому, що Жамбил Жабаєв невідлучно жив в своєму аулі та співав тільки казахською мовою.

У 1938 році його ім'ям назване місто Мірзоян в Казахстані, яке в 1939 році стало обласним центром і дало назву області. У 1993 році місто й область змінили назви на Жамбил і Жамбилська відповідно. У 1997 році місто Жамбил перейменоване на Тараз, область досі називається Жамбилською.

Під час німецько-радянської війни деякі його пісні здобули всесоюзну відомість. Передусім це «Ленінградці, діти мої» (1941), «У час, коли кличе Сталін» (1941) тощо.

Пам'ятник Жамбилу Жабаєву в Києві

На його честь у столиці України Києві названо вулицю (вулиця Жамбила Жабаєва — це офіційний варіант назви, що відображає правильну транслітерацію, тобто виконану з мови-орігіналу, а не з російської). Також у Києві на суміжній вулиці Авіаконструктора Ігоря Сікорського у парку «Нивки» за ініціативи посольства Казахстану у Києві співаку-акину у квітні 2012 року було встановлено пам'ятник[1][2].

У Львові була вулиця, яка за радянської влади мала назву Джамбула. За незалежної України їй повернули її історичну назву — вулиця Якова Рапопорта.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Києві встановлять пам'ятник казахському поетові Жамбилу Жабаєву. www.unian.ua. УНІАН. 05 березня 2010. Архів оригіналу за 16 травня 2015. Процитовано 11 серпня 2020.
  2. ↑ Пам’ятник Жамбілу Жабаєву в Києві. http://ua.kiev-foto.info/. Київфото. 04 серпня 2017. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жамбил_Жабаєв&oldid=40076289