Джерело села Финтиніца
| 48°06′19″ пн. ш. 27°41′51″ сх. д. / 48.105254° пн. ш. 27.697493° сх. д. | |
| Країна |  Молдова |
|---|---|
| Розташування | Дрокійський район |
| Площа | 2 га |
| Статус: | гідрологічна пам'ятка природи в Молдовіd[1] |
  Джерело села Финтиніца (Молдова) | |
 | |
Джерело села Финтиніца (рум. Izvorul din satul Fîntînița) — гідрологічна пам'ятка природи в Дрокійському районі Республіки Молдова. Розташоване у південно-східній частині села Финтиніца. Займає площу 2 га. Пам'яткою керує мерія комуни Финтиніца.[2]
Джерело знаходиться на лузі невеликої притоки Реута.[2] У 2006 році за місцеві та позабюджетні кошти[3] тут облаштовано колодязь для накопичення води, що витікає з глибини (також званий «гьол»), стіни якого кам'яні, а дах дерев'яний, і червоний олан, обладнаний водовідвідною трубою. Територія, що охороняється, частково огороджена, з декоративними воротами та дерев’яними доріжками. Має багату рослинність: верби, хвойні дерева, очерет тощо.[2]
Джерело має холодну воду, за ступенем мінералізації є мікромінеральним і з геологічної точки зору спускається з долини (виникло на лузі). За хімічним складом це джерело з гідрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієво-магнієвою водою (HCO3 – SO4; Na – Ca – Mg). Вода питна. Рівень забруднення нітратами незначний: 10 мг/л, тобто 20% гранично допустимої концентрації. Індекс рН води 7,4.[2] Мінералізація перевищує ГДК на 10-60%, вода з 1120-1610 мг/л.[3]
Джерело є гідрологічним об’єктом загальнодержавного значення, дебіт 30 л/хв. Сприяє стоку річки Реут і забезпечує функціонування лугової екосистеми. Вода використовується для харчових і техніко-сільськогосподарських потреб. Туристичний потенціал великий завдяки гарному плануванню території, а також історії цього джерела. Побудоване у період панування Османської імперії за допомогою процедур, характерних для турків. Таким чином, об’єкт зацікавить туристів області та країни.[2]
З 1998 року джерело має статус пам'ятки природи, згідно із Законом № 1538 щодо фонду природних територій, що охороняються державою. У додатках до закону засвідчено, що воно належало сільськогосподарському підприємству «Вікторія».[4] Тим часом джерело перейшло на баланс мерії комуни Финтиніца, резиденцією якої є село Финтиніца.[2]
Антропогенний вплив низький, а екологічний стан заповідної території добрий.[2]
- Postolache, Gheorghe; David, Anatolie; Pascari, Viorica; Nicora, Igor (2016). Ariile protejate din Moldova. Т. Vol. 1: Monumente ale naturii: geologice, paleontologice, hidrologice, pedologice. Știința. с. 118. ISBN 978-9975-85-058-2.
- ↑ http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=311614&lang=1
- ↑ а б в г д е ж Postolache та ін., 2016, с. 118.
- ↑ а б Postolache та ін., 2016, с. 113.
- ↑ Legea nr. 1538 din 25.02.1998 privind fondul ariilor naturale protejate de stat. Parlamentul Republicii Moldova. Monitorul Oficial. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 8 серпня 2017.