Дзежґонь
| Дзежгонь Dzierzgoń | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 53°55′ пн. ш. 19°21′ сх. д. / 53.917° пн. ш. 19.350° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Поморське воєводство | |||
| Магдебурзьке право | 1290 | |||
| Площа | 3,9 км² | |||
| Населення | 5654 (2011)[1] | |||
| · густота | 1435 (2008[2]) осіб/км² | |||
| Міста-побратими | Фінстервальде, комуна Фінспонґ, Нордборґd, Зіттензен, Саласпілс | |||
| Телефонний код | (48) 55 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | GSZ | |||
| GeoNames | 3099842 | |||
| OSM | ↑1582853 ·R (Ґміна Дзежґонь) | |||
| SIMC | 0932726 | |||
| Поштові індекси | 82-440 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | dzierzgon.pl | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Дзежгонь у Вікісховищі | ||||
Дзе́жгонь (пол. Dzierzgoń, нім. Christburg) — місто в північній Польщі, на однойменній річці. Належить до Штумського повіту Поморського воєводства.
Місто відоме зробленими неподалік археологічними знахідками помостів римського часу датованих Груго Конвенцом. Знахідка двох фрагментів деревно-ґрунтових шляхів довжиною 1230 м біля с. Святий Гай та 640 м біля с. Свіди, шириною від 4 до 6 м свідчила, що тут в давнину проходили важливі дороги через заплаву р. Дзежґонь. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е.[3]
Після другої світової війни німців на берегах Дзежґоня змінили поляки та депортовані українці. Тут виникла друга після Циганка греко-католицька парафія в регіоні. Першу літургію в місцевому костелі відправив 7 січня 1957 р. все той же о. Василь Гриник. Ще раніше утворився церковний комітет в особах: Володимир Куравський, Микола Грнутовський, Петро Жила, Леон Кривонос, Степан Дадьо і Михайло Маркович. Цю подію можна вважати початком утворення Святодухівської греко-католицької парафії, у Дзежґоні, вул. Крива (Krzywa), 16.
Після залагодження необхідних формальностей в римсько-католицькій курії в Ольштині, наступне богослужіння відправив на Великдень 1957 р. о. Євстафій Харкаліс. З того часу Дзежґонь і його околиці мають церковну опіку. Від 1957 до 1991 р. пробощем був отець Харкаліс. Вірні мають свою церкву, якою служить колишній бернардинський костел, який у 1988-1992 рр. був відремонтований та пристосований до потреб візантійського обряду. Треба відзначити, що храм, а також кляшторні споруди належать до найцінніших пам’яток, які вціліли після другої світової війни. Збудований в 1693-1724 рр. орденом бернардинів-реформатів він виконував свої функції до 1832 р., тобто до ліквідації монастирів в Пруссії. В монастирі розташували школу, а храм став парафіяльним. До 1945 р. храм служив німецьким католикам. По війні, в 1945-1957 рр. костел цей спорадично використовувався католиками, а з 1957 р. – греко-католиками.
.jpg)
В 1988 р. вірні парафії урочисто святкували 1000-ліття хрещення Русі. В 1991 р. Урочисто відмічено 60-річчя пастиря о. Євстафія. В 1992 р. Після закінчення капітального ремонту храм було освячено єпископом Іваном Мартиняком, одночасно храм передано у власність греко-католицької церкви. У 1988-1992 рр. в парафії працював сучасний пробощ Пасленка та Ельблонга Андрій Сорока, а після цього у 1992-1996 рр. о. Євген Кузьмяк. В 1995 р. парафія в присутності Івана Мартиняка святкувала 400-річчя Брестської Унії. З 1996 р. настоятелем у Дзежґоні є о. Петро Габорчак.[3]
В Дзежґоні існував також гурток УСКТ. Станом на 1965-1971 рр. він мав свою домівку. Розповсюджував «Наше Слово» та українські календарі. Головою гуртка був Йосип Мачишин. Світлиця знаходилася в якомусь будинку (необхідно встановити в якому), який вимагав ремонту про що клопоталися українці. В 1917/71 рр. тут припинилося навчання української мови, хоча вчителька Дарія Колодинська готова була продовжувати науку. Проте не доходили діти. Громада с. Святий гай належала до кола в Дзежґоні. 04.04.1971 р. на виступ естрадного колективу в з Ельблонга під керівництвом Богдана Фолюсевича у Святому гаю прибуло понад 70 людей[4].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 2780 | 655 | 1925 | 200 |
| Жінки | 2874 | 531 | 1817 | 526 |
| Разом | 5654 | 1186 | 3742 | 726 |
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б Парнікоза, Іван (18.11.2018). Українці над Вісляною затокою частина 2. Дзежґонь – Пасленк – розбудова спільноти. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 18.11.18.
- ↑ Парнікоза, Іван. Дзежґонь с (Dzierzgon). Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р..
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |