Димківська іграшка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Димківська іграшка
Дата створення / заснування 15 століття
Зображення
Країна  Росія
Місце розташування Dymkovo (Kirov)d
Жанр Russian folk artd
CMNS: Димківська іграшка у Вікісховищі
Димківська іграшка, Всеросійський музей декоративно-прикладного та народного мистецтва
Димківська іграшка
Димківські іграшки

Димківська іграшка — один з російських народних глиняних художніх промислів. Виник у Зарічній Слободі Димково, поблизу міста Вятки (нині на території міста Кірова).

Історія

[ред. | ред. код]

Виникнення іграшки пов'язують з весняним святом Свистунья, до якого жіноче населення слободи Димкове ліпило свистунеці з глини у вигляді коней, баранів, козлів, качок та інших тварин; їх фарбували в різні яскраві кольори. Пізніше, коли свято втратило своє значення, промисел не тільки зберігся, а й отримав подальший розвиток.

Виготовлення

[ред. | ред. код]

Димківська іграшка — виріб ручної роботи. Кожна іграшка — створення одного майстра. Виготовлення іграшки від ліплення і до розпису — процес творчий, ніколи не повторюється. Немає і не може бути двох абсолютно однакових виробів.

Для виробництва димківської іграшки використовується місцева яскраво-червона глина, ретельно перемішана з дрібним коричневим річковим піском. Фігурки ліплять по частинах, окремі деталі збирають і доліплюють, використовуючи рідку червону глину як сполучний матеріал. Сліди ліплення загладжують для додання виробу рівної поверхні.

Після повної просушки протягом від двох до п'ятдесяти днів і випалу при температурі 700—900 °C іграшки покривають темперами білилами в два-три шари (раніше побілку здійснювали крейдою, розведеною на молоці). Раніше іграшки розписували темперами фарбами, замішаними на яйці з квасом, використовуючи замість кистей палички і пір'я. Розписану іграшку знову покривали збитим яйцем, що надавало бляклим аніліновим фарбам блиск і яскравість. Сьогодні для розпису застосовуються анілінові барвники і м'які колонкові кисті. Використання широкої гами кольорів, в якій багато червоного, жовтого, синього, зеленого, червоного, надає димківській іграшці особливої яскравості і ошатності. Строго геометричний орнамент будується по різноманітним композиційним схемами: клітини, смужки, кола, точки наносяться в різних поєднаннях. Завершують прикрасу іграшки — ромбики з потали або сусального золота, наклеєні поверх візерунка.

Найбільш поширені сюжети: няньки з дітьми, водоноски, барани з золотими рогами, індички, півні, олені, молоді люди, скоморохи, пані.

Значення димківської іграшки

[ред. | ред. код]

Димковська іграшка стала одним із символів Кіровської області, що підкреслює самобутність Вятського краю, його давню історію.

Завдяки своїй пластиці, простоті візерунків, яскравості палітри димковская іграшка широко вивчається і використовується в дитячій творчості, втілюючись у вигляді малюнків, виробів з глини та інших матеріалів. Наряди димковських «баринь» знайшли відображення в колекціях сучасних модельєрів одягу[1].

Народний «димковський» стиль неодноразово використовувався в художніх (перш за все дитячих) творах.

У 2010 році в центрі міста Кірова встановлена скульптурна група «Сім'я», виконана за канонами димковської іграшки і представляє собою групу з барині з немовлям, мужичка з гармошкою, дитини зі свистулькою, кішки і собаки[2].

Мотиви димковской орнаменту були використані на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 2014 року в Сочі[3].

Примітка

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Дымковская игрушка // Товарный словарь / И. А. Пугачёв (главный редактор). — М.: Государственное издательство торговой литературы, 1957. — Т. II. — Стб. 737—738 — 567 с.
  • Дымковская игрушка // Большая российская энциклопедия. Том 9. — М., 2007. — С. 455—456.
  • Энциклопедия земли Вятской / отв. В. Ситников. — ГИПП «Вятка», 2000. — Т. 10 — Ремёсла. — 593 с. — 11500 прим. — ISBN 5-85271-041-5.