Дистанційне навчання
.jpg)
Дистанційне навчання — сукупність інформаційних технологій та методик викладання, які передбачають здобуття освіти без фізичної присутності здобувачів у навчальному закладі. Відмінністю дистанційного навчання від заочного навчання є використання синхронного режиму — при якому здобувачі освіти працюють разом із педагогічним персоналом закладу наживо, використовуючи засоби та технічні рішення зв'язку в реальному часі, дотримуючись встановленого закладом освіти розкладу занять[1]. Законодавчо, дистанційна освіта регламентується окремими положеннями МОН про дистанційне навчання для вищих[2] та середніх[3] закладів освіти, проте, широко використовується приватними структурами у виду взаємної зручності. Основними рисами дистанційного навчання є інтерактивна взаємодія у процесі навчання із виокремлення часу для самостійного освоєння матеріалу, консультаційний супровід у процесі навчання. Дистанційна освіта має як багато переваг, так і багато недоліків: дозволяє більш зручне використання інтерактивних технологій, вирішує питання фактору відстані та транспорту, виключає фактори затримки у переміщені до навчальних занять, дозволяє більш легко залучати у навчальний процес фізично віддалених експертів, фахівців або замін викладачів, дозволяє краще використовувати принцип наочності[en]. Недоліками дистанційної освіти є потреба у надійному технічному оснащенні, переформатування окремих підходів та тем, покращення методичного забезпечення, перенавчанні викладацького складу та оволодіння новими знаннями та навичками педагогічної майстерності які будуть працювати у дистанційному режимі за умов недостатньої чи відсутньої візуальної, емоційної та психологічної комунікації із учасниками навчального процесу[1].
У Європі в кінці XVIII століття, з появою регулярного і доступного поштового зв'язку, виникло «кореспондентське навчання». Історично дистанційне навчання скоріш за все у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою у Німеччині. Учні поштою отримували навчальні матеріали, листувалися з педагогами та здавали іспити довіреній особі або підтверджували рівень здобутої освіти у вигляді наукової роботи.
Кінець XIX століття характеризується бурхливим технологічним зростанням, наявністю телеграфу і телефону. Але достовірних фактів про їх використання в навчанні немає. У той же час триває епоха «кореспондентського навчання», велика кількість освітніх закладів у всьому світі вели і ведуть його до сих пір.
Поява радіо і телебачення внесло зміни в дистанційні методи навчання. Це був значний прорив, аудиторія навчання зросла в сотні разів. Стали популярними навчальні телепередачі, які йшли, починаючи з 1950-х років. Однак у телебачення та радіо був істотний недолік — не було можливості забезпечити учня зворотнім зв'язком у реальному часі.
У 1969 році у Великій Британії було відкрито університет дистанційної освіти — Відкритий університет. Він був так названий, щоб показати його доступність за відносно невелику ціну та відсутність потреби часто відвідувати аудиторні заняття.
Інші відомі університети того періоду з програмами дистанційного навчання: Університет Південної Африки[en] (статус закладу дистанційної освіти з 1946-го), Гаґенський заочний університет (Німеччина, засновано у 1974-му), INTEC-коледж[en] (Кейптаун, ПАР з 1972-го як філіал ICS — International Correspondence Schools), Національний університет дистанційної освіти[es] (Іспанія, рік заснування 1972), Національний технологічний університет[en] (США, рік заснування 1984, реалізовані програми дистанційної освіти за інженерними спеціальностями).
Наприкінці 1980-х поява персональних комп'ютерів дала новий поштовх, пов'язаний зі спрощенням та автоматизацією процесу навчання. Комп'ютерні навчальні програми з'явились на перших комп'ютерах у формі ігор.
У XXI столітті доступність комп'ютерів та Інтернету роблять поширення дистанційного навчання ще простішим і швидшим. Інтернет став величезним проривом, значно більшим, ніж радіо і телебачення. З'явилася можливість спілкуватися і отримувати зворотний зв'язок від будь-якого учня, де б він не знаходився. Поширення «швидкого інтернету» дало можливість використовувати «онлайн» семінари (вебінари) для навчання.
В Україні датою офіційного початку запровадження дистанційного навчання можна вважати 21 січня 2004 року, коли наказом № 40 Міністерства освіти і науки України було затверджено «Положення про дистанційне навчання»[4][5], яке поклало початок запровадженню нових технологій у галузі освіти.
Одним з перших великих центрів дистанційного навчання, що поширював свої матеріали через мережу інтернет стала Хан-Академія. ЇЇ автор Салман Хан почав викладати у вільний доступ в мережі власні відео-уроки, що створював для своєї кузени. Згодом, коли уроки отримали неабияку популярність і мільйони переглядів в мережі YouTube Хан створив окремий навчальний центр[6].
В Україні є декілька прикладів великих навчальних центрів з дистанційною формою навчання, що спеціалізуються на підготовці учнів до ЗНО[7] [8] та університетських курсах. Одним з найбільших є Prometheus — проект масових відкритих онлайн-курсів.[9]
У 2007 році була відкрита перша в Україні державна Міжнародна українська школа, яка дає можливість учням, які проживають за межами України, здобути початкову, базову та повну середню освіту і офіційні документи державного зразка, які підтверджують освітні рівні,[10] здобуті як дистанційно, так і екстерном.[11] Окрім цього, в Україні функціонують декілька приватних шкіл із дистанційною формою навчання та екстернатом, у яких можуть навчатися і ті діти, які проживають в Україні, але через певні обставини не мають змоги відвідувати звичайні школи.
В Україні дистанційна форма освіти впроваджується вже понад десять років. Відправною точкою можна вважати 2002 рік, коли Міністерством освіти і науки України був запроваджений експеримент з дистанційного навчання. Однією з можливостей, яку відкрила перед системою освіти і суспільством загалом впровадження дистанційної освіти була перша затверджена Кабінетом Міністрів України Програма розвитку системи дистанційного навчання 2004—2006 років (постанова КМУ від 23.09.2003 р. № 1494 [12]). На виконання програми було розроблене перше Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 № 40. З розвитком технологій у 2013 році затверджується нове Положення про дистанційне навчання.
Перший заклад загальної середньої освіти в Україні, який отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності без очного формату став Центр освіти «Дистанційна школа «Оптіма» [13].
«Оптіма» забезпечує освіту понад 100 тис. дітей і є найбільшою дистанційною школою України [14].
Першим закладом позашкільної освіти, який почав офіційно надавати дистанційні послуги з навчання мистецьким дисциплінам (вокал, гра на музичних інструментах, акторська і ораторська майстерність) стала приватна школа мистецтв "Соломрія" (м. Київ), що видає випускникам Свідоцтво про позашкільну освіту державного зразка. Також студенти віддаленої форми навчання мають можливість брати участь в онлайн-концертах, які транслюються в прямому інтерактивному ефірі на YouTube. [15]
На сьогодні порядок організації та запровадження дистанційного навчання визначено Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.09.2020 № 1115 [16].
У 2019-2020 навчальному році функціонувало 182 школи, в яких, зокрема, були учні на дистанційній формі навчання. На тепер за оперативною інформацією місцевих органів у сфері освіти таких шкіл уже 233. Серед них – 185 закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності та 48 – приватної. 19 шкіл приватної форми власності здійснюють навчання тільки за дистанційною формою.
- BigBlueButton — вільне програмне забезпечення для презентацій, лекцій та онлайн занять
- Moodle — об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище.
- Інтернет-освіта
- Мобільне навчання
- Репетиторство
- Система управління навчанням
- Домашня школа
- Домашнє навчання
- Електронна освіта
- Всеукраїнська школа онлайн
- ↑ а б Артюхов, А.А. (2021). НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ ОРГАНИЗАЦИИ «ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ» ПРИ ИЗУЧЕНИИ ГЕОГРАФИИ В ОСНОВНОЙ ШКОЛЕ (PDF). Международный научно-исследовательский журнал (рос.). Т. Выпуск 5. с. Pages 4955. doi:10.23670/IRJ.2021.107.5.111. ISSN 2303-9868. Процитовано 21 липня 2022.
- ↑ Про затвердження Положення про дистанційне навчання. zakon.rada.gov.ua.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка); Текст «https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13» проігноровано (довідка) - ↑ Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
- ↑ Положення про дистанційне навчання [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.], Наказ МОН № 40 від 21 січня 2004 року.
- ↑ Станом на 2019 рік чинним є Положення [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.], затверджене наказом МОН за № 466 від 24 квітня 2013 року.
- ↑ Академія Хана - як зробити освіту цікавою та доступною? відео ресурс для навчання. buki.com.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Відкрився новий центр дистанційного навчання - Знання Онлайн. buki.com.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Онлайн-школа від БУКІ: англійська та математика – це легко. liga.net. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
- ↑ Prometheus – масові безкоштовні онлайн-курси» Про проект. prometheus.org.ua. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20171216140837/http://ukrintschool.org.ua/_old/ Архівовано 16 грудня 2017 у Wayback Machine.] Курси Міжнародної української школи]]
- ↑ Міжнародна українська школа. Сторінка екстерна. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
- ↑ [ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1494-2003-п#Text [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.] Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004—2006 роки], Кабінет Міністрів України.
- ↑ [ https://don.kyivcity.gov.ua/files/2015/7/3/57.pdf [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.] ПЕРЕЛІК навчальних закладів та суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на провадження освітньої діяльності], Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
- ↑ Міністерство освіти і науки України - Дистанційна школа «Оптіма» забезпечує освіту вже понад 100 тис. дітей і продовжує приймати заявки. mon.gov.ua (ua) . Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ Уроки музики по скайпу/skype - дистанційне навчання вокалу та грі на музичних інструментах | Соломрія. Соломрия (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
- ↑ [ https://mon.gov.ua/ua/npa/deyaki-pitannya-organizaciyi-distancijnogo-navchannya-zareyestrovano-v-ministerstvi-yusticiyi-ukrayini-94735224-vid-28-veresnya-2020-roku [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Деякі питання організації дистанційного навчання (зареєстровано в міністерстві юстиції України №941/35224 від 8 вересня 2020 року)], Міністерство освіти і науки України.
|
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
