Дичко-Блавацька Євдокія

Євдокія Дичко-Блавацька
Євдокія Дичко-Блавацька
Інші імена	Віся
Народилася	18 травня 1921; Галичина
Померла	30 вересня 2000 (79 років); Філадельфія
Національність	українка
Громадянство	УНР; Польська Республіка; США
Діяльність	драматична акторка
Чоловік	Блавацький Володимир Іванович
Провідні ролі	Любуня — «Народний Малахій»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дичко.

Євдокія Дичко-Блавацька (* 18 травня 1921, Галичина — † 30 вересня 2000, Філадельфія) — українська акторка, довголітня керівниця щотижневої радіопрограми у Філадельфії. Дружина відомого українського актора Володимира Блавацького.

Життєпис

Євдокія на сцені з 1935 — спочатку у театрі Й. Стадника, згодом в 1939—1941 у Львівському театрі ім. Л. Українки, у 1941—1944 у Львівському Оперному Театрі, з 1945 в еміграції — Ансамбль Українських Акторів (Німеччині, США). Успішні ролі в п'єсах М. Куліша (Уля — «Мина Мазайло», Любуня — «Народний Малахій»).^[1]

Після смерті Євдокії Дичко-Блавацької Юрій Левицький упорядковував архів подружжя Блавацьких, який нині зберігається в Українському музеї Нью-Йорка.^[2]

Робота на радіо

Євдокія багато років очолювала щотижневу радіопрограму у Філадельфії. Радіопередача заснована у вересні 1951. 1953 по смерті чоловіка Євдокія перебрала на себе ведення її, в 1961 відмічали 10-ліття передачі. В передачі коментарі та політичні статті озвучував Лев Шанковський.

Примітки

↑ Yevdokia Dychko. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
↑ Богдан Козак. Алімпсест українського «Гамлета»: переклад і прапрем'єра 1943 року. — c. 63 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2015. Процитовано 1 січня 2015.

Література

Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
Наше життя^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Марта Тарнавська. Квітка на могилу Євдокії Дичко-Блавацької. Свобода. 3 листопада 2000. — С. 30 [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття про акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Yevdokia Dychko. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.

[2] Богдан Козак. Алімпсест українського «Гамлета»: переклад і прапрем'єра 1943 року. — c. 63 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2015. Процитовано 1 січня 2015.

[1]

[2]