Перейти до вмісту

Дмитрик Арсен Володимирович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрик.
Арсен Дмитрик
Арсен Володимирович Дмитрик
 Підполковник
Загальна інформація
Народження31 березня 1994(1994-03-31) (30 років)
Бережани, Тернопільська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональний університет «Львівська політехніка», Національний університет «Острозька академія» і Національна академія Національної гвардії України Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Лемко»[1]
Військова служба
Роки служби2014—дотепер
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Рід військ МВС
Формування
 «Азов»
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арсен Володимирович Дмитрик (позивний «Лемко»; нар. 31 березня 1994, м. Бережани, Тернопільська область, Україна[1]) — український військовослужбовець, підполковник бригади Національної гвардії України «Азов», учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2024); кавалер ордена «За мужність» II (2022) та III (2022) ступенів.

У вересні 2024 року увійшов до рейтингу «30 до 30: майбутні лідери» від «Forbes»[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Арсен Дмитрик народився 31 березня 1994 року в місті Бережанах, нині Бережанської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив національні університети «Львівська політехніка» та «Острозька академія», тактичний рівень Національної академії Національної гвардії України[1].

Учасник Революції гідності[1].

Від осені 2014 року воює у складі полку «Азов». Служив гранатоментником, а потім мінометником позаяк у Львівській політехніці навчався на будівництві і вивчав геодезію [3]. Брав участь в боях за Широкине, Світлодарську дугу, Мар'їнку, Водяне, Павлопіль, Золоте[1]. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року був одним із оборонців Маріуполя, що на Донеччині[4].

Пережив масове вбивство полонених в Оленівці. Був старшим по бараку який знищили [5].

21 вересня 2022 року звільнений з російського полону[6][7].

З 2024 командир 6-го батальйону спеціального призначення [8][3].

В вересні 2024 увійшов до рейтингу Forbes Ukraine «30 до 30: майбутні лідери» [9].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 червня 2024) — за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[10];
  • орден «За мужність» II ступеня (17 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11];
  • орден «За мужність» III ступеня (25 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку[12];
  • лауреат конкурсу «Людина року-2022» на Тернопільщині[13].

Військові звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д М. Шот. Військовослужбовець, майор окремого загону спецпризначення Нацгвардії України «Азов» Арсен Дмитрик: «Треба добивати ворога та впевнено кувати нашу велику Перемогу» // Урядовий кур'єр. — 2023. — 11 лютого.
  2. ↑ Максим Скасків (22 вересня 2024). Офіцер бригади «Азов» з Тернопільщини Арсен Дмитрик увійшов до списку українського «Forbes». Суспільне Тернопіль.
  3. ↑ а б Олексій Тарасов (5 травня 2024). «10 років, як я в Азові». Арсен Дмитрик — про теракт в Оленівці, який він пережив саме в тому бараку, та еталонного командира Редіса. NV.
  4. ↑ Д. Олійник. Бережанця Арсена Дмитрика уже двічі нагороджено орденом «За мужність» // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 27 травня.
  5. ↑ Арсен “Лемко” Дмитрик, командир батальйону бригади «Азов». Укрінформ. 8 серпня 2023. Архів оригіналу за 8 серпня 2023. Процитовано 5 лютого 2025.
  6. ↑ Відбувся черговий обмін військовополоненими. Додому повернулося 215 українських захисників та захисниць [Архівовано 2022-09-21 у Wayback Machine.] // Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
  7. ↑ Терлюк, Ірина (22 вересня 2022). З полону звільнили військового з Тернопільщини Арсена Дмитрика. Суспільне Тернопіль. Архів оригіналу за 25 вересня 2024. Процитовано 5 лютого 2025.
  8. ↑ Бригада «Азов» оголосила набір у 6-й батальйон спеціального призначення
  9. ↑ Воїн з Бережан «Лемко», командир батальйону «Азов» увійшов до рейтингу Forbes Ukraine як майбутній лідер (ФОТО).
  10. ↑ Указ Президента України від 19 червня 2024 року № 358/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. ↑ Указ Президента України № 343/2022 від 17 травня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
  12. ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. ↑ На Тернопiльщинi нагородили лауреатiв конкурсу «Людина року-2022» // Місто. — 2023. — 22 лютого.

Джерела

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитрик_Арсен_Володимирович&oldid=44555644