Бедзик Дмитро Іванович
Дмитро Іванович Бе́дзик | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народився | 1 листопада 1898 ![]() Вільхівці, Ґміна Чорна, Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1][2] ![]() | |||
Помер | 27 листопада 1982 (84 роки) ![]() Київ, Українська РСР, СРСР ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Бучацька василіянська гімназія ![]() | |||
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна ![]() | |||
Мова творів | українська ![]() | |||
Роки активності | з 1924 | |||
Членство | Плуг, Західна Україна і Національна спілка письменників України ![]() | |||
Діти | Бедзик Юрій Дмитрович ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (червень 2024) |
Дмитро́ Іва́нович Бе́дзик (1 листопада 1898, с. Вільхівці — 27 листопада 1982, м. Київ) — український прозаїк, драматург, журналіст
Народився у Вільхівцях Сяніцького повіту в Галичині (нині Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща) у бідній селянській родині.
Навчався в гімназії Бучача (або ремісничо-будівничій школі при монастирі оо. Василіян[3]). У 1915 р. при відступі російських військ з Галичини разом з ешелоном біженців потрапив до Росії, назавжди розлучившись з рідною домівкою. У 1919 р. закінчив Гнідинське сільськогосподарське училище, у 1926 р. — філологічний факультет Харківського інституту народної освіти[4]. Був членом спілки селянських письменників «Плуг» та літературної організації «Західна Україна». Працював агрономом, учителем, журналістом.
У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?», «Крик землі», «Хто кого», «Арсенальці» зображено пафос революції, класову боротьбу в Україні в перші роки радянської влади. Учинкам радянських людей у війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колгоспному селі, трудові будні українських селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».
У роки Німецько-радянської війни — спецкор газети «Радянська Україна», з 1944 р. — директор Корсунь-Шевченківського музею військової слави.
Член Спілки письменників України, жив у Києві.
В журналі «Перець» № 20 за 1978 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца.[5]
Нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медалями.
Друкуватися почав у 1924 р.
Значну увагу присвятив рідній Лемківщині. У 1971 р. відвідав Бучач, Монастириська, Тернопіль, село Велеснів, збираючи матеріали для написання трилогії «Украдені гори». В першій книзі від імені героя В. Юркевича розповів про своє навчання в Бучачі[3]. В трилогію входять:
- «Украдені гори» (1969) — про події перед Першою світовою війною та на початку війни;
- «Підземні громи» (1971) — про події 1915—1917 рр., що відбувалися одночасно і на Лемківщині, і на Східній Україні;
- «За хмарами зорі» (1972) — про події 1917—1919 рр. на Лемківщині, в Києві, Петрограді.
- «Люди! Чуєте?», «Шахтарі» (1924)
- «Чорнозем ожив», «За кулісами церкви» (1925)
- «Перша купіль» (1926)
- «Хто кого?» (1927)
- «Цвіркуни», «Культурна сила» (1929)
- «Ружа» [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (1938)
- «Чарівна сопілка» (1941)
- «Вибрані п'єси» (1957), «Дружба» (1961) та інші.
- «До сонця» (1926),
- «Уланський горець» (1932),
- «Кров за кров» (1941),
- «Корсунь-Шевченківське побоїще» (1944),
- «Плем'я нескоримих» (1949).
- «Студені води» (1930, 1968),
- «У творчі будні» (1931),
- «Дніпро, горить» (1948),
- «Оповідання про Олега Кошового» (1950),
- «Серце мого друга» (1964),
- трилогії «Украдені гори», «Сполох» (1983) та інші.
Автор статті «Поет у Києві» (1944), присвяченої діяльності Тараса Шевченка до заслання.
- Люди! Чуєте? Харків, 1924;
- Комедії, драми. Харків, 1930;
- Арсенальці. К., 1939;
- Дніпро горить. Хлібороби. К., 1958;
- Останній вальс. К., 1959.
- ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ а б Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович… — С. 94.
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 54.
- ↑ Журнал перець 1978 20. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- Діячі науки і культури Лемківщини. Довідник. — Львів, 2000. — 124 с.
- Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 94. — ISBN 966-528-197-6.
- Енциклопедичний словник Лемківщини. — Львів : Астролябія, 2013. — 751 с., іл. — 16 с. — ISBN 978-617-664-028-8.
- Лабінський В. Бедзик Дмитро Іванович [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 363. — ISBN 966-02-2681-0.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
- Архіви [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Літератор Бедзик Дмитро Іванович [Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 1 листопада
- Народились 1898
- Уродженці Бещадського повіту
- Померли 27 листопада
- Померли 1982
- Померли в Києві
- Випускники Харківського університету
- Випускники Бучацької василіянської гімназії
- Викладачі Харківського університету
- Члени Спілки селянських письменників «Плуг»
- Члени НСПУ
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Українські прозаїки
- Українські літературні критики
- Лемки
- Мешканці будинку «Слово»
- Навчались у Бучачі
- Юрій Бедзик
- Персоналії:Ворзель