Бурко Дмитро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дмитро Бурко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Бурко
Народився1886(1886)
с. Татари
(тепер Залужани)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер1941(1941)
Дрогобич
 УРСР
Країна Австро-Угорщина
 УНР
Національністьукраїнець
Діяльністьвикладач, громадський діяч, військовослужбовець
Alma materЛьвівський університет
Празький університет
Знання мовукраїнська і німецька
УчасникПерша світова війна і Радянсько-українська війна (1917—1921)
Військове звання Сотник
ПартіяОУН
КонфесіяУГКЦ
У шлюбі зГелена
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурко.

Дмитро́ Бурко́ (нар.1886, с. Татари, тепер Залужани, Самбірський район, Львівська область — пом.1941?, Дрогобич, Дрогобицька область, УРСР) — український громадський, військовий та педагогічний діяч, професор; діяч Пласту; сотник Січових Стрільців Армії УНР у Києві. Приятель Пласту у Золочеві.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Будинок, в якому мешкав Дмитро Бурко. На будинку встановлено мармурову меморіальну дошку у 1992 році

Народився в селі Татари (тепер Залужани Самбірського району). Закінчив Самбірську гімназію у 1912 році, де був активним членом «Українського Студентського Союзу». 1912 року поступив на філософський факультет Львівського університету. У лютому 1913 році був у числі тих, хто підписав звернення за Український Університет[1]. Закінчити Львівський університет Дмитрові Буркові не вдалося закінчити навчання, почалась Перша світова війна.

Мобілізований до Австро-Угорського війська, де був старшиною артилерії. Потрапив у російський полон, знаходився у «Челюканова один» в Дубовці біля Царицина. 13 січня 1918 року прибув до Києва і вступив у Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців[2]. Був сотником артилерії[3]. Потім Дмитро Бурко був помічником команданта гарматної бригади Романа Дашкевича[4][5].

Після поразки Визвольних Змагань, опинився у Чехословаччині, де закінчив Празький університет. Повернувся до дому, Дмитро Бурко одружився із Геленою — дочкою священика о. Нестеровича, пароха села Татари (Залужани Самбірського району).

З 1921 року Дмитро Бурко гімназійний учитель у Галичині, викладав німецьку мову в гімназіях «Рідної школи» в Яворові, Золочеві[6], Дрогобицькій українській гімназії імені Івана Франка[7]. Член куреня імені Ольги Кобилянської у Золочеві.

Дмитро Бурко був заарештований 22 червня 1941 року у місті Дрогобичі НКВДистами разом з Іваном Чмолою[8][9]. Його ім'я знаходимо у списку страчених Дрогобицької тюрми[10].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на будівлі колишньї Дрогобицької гімназії ім. І. Франка

Іменем Дмитра Бурка названо вулицю у місті Дрогобичі[11].

У 1992 році на будинок, в якому мешкав Дмитро Бурко було встановлено мармурову меморіальну дошку.

4 вересня 2009 року на будинку колишньої української гімназії встановлено пам'ятну таблицю. Напис на ній говорить: «Будинок колишньої гімназії імені І.Франка (1929—1939, 1941—1944 рр.). Споруджено у 1926—1929 рр. за народні кошти. Архітектор — Є. Нагірний. Громадський комітет будівництва: В.Ільницький (голова), О.Левицький, Р.Савойка, В.Чапельський. Освятив будівлю 9.06.1930 р. єпископ Й.Коциловський. Тут працювали відомі педагоги і громадські діячі: М.Бараник (1890—1961) — директор, сотник УСС, І.Чмола (1892—1941) — засновник Пласту, полковник УГА, Д.Бурко (1886—1941) — сотник УГА. 2009 р.»[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дїло 04.02.1913 За український університет. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  2. ↑ Початки Січових Стрільців. Дмитро Герчанівський. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  3. ↑ Роман Дашкевич. Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  4. ↑ Ріпецький Степан. Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин). — С. 86 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Василь Кучабський. Корпус Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. Ювілейне видання 1917—1967. — Чикаґо, Друкарня видавництва Миколи Денисюка. 1969. — 663 с. [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Василь Кук – полковник УПА / Василь Кук // Сурмач. – 1997. –№ 131–134. – С. 46–51 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2018. Процитовано 30 червня 2020.
  7. ↑ Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка (1918—1944 рр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 3 березня 2016.
  8. ↑ До річниці від дня народження Івана Чмоли, полковника УСС й основоположника Пласту. Спогади сина Івана Чмоли — Ігора. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  9. ↑ Жива історія Пласту. Лев Лебіщак
  10. ↑ Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. Книга І. Документ № 68.
  11. ↑ Вулиця Бурка на мапі Дрогобича
  12. ↑ У Дрогобичі на будинку колишньої української гімназії встановлено пам'ятну таблицю. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 10 листопада 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Залужани: Історія та сучасність. Історико — краєзнавчий нарис. Богдан Виханський. Видавництво «Коло» 2004 р.
  • Саґатий М. Історія Пласту в Золочеві (1921—1930 рр.) // Золочівщина. Її минуле і сучасне. — Нью-Йорк — Торонто — Канберра, 1982. — С. 498—501
  • Романів О., Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів — Нью-Йорк, 2002. — С. 286.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурко_Дмитро&oldid=35994698