Перейти до вмісту

Коцюбайло Дмитро Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дмитро Коцюбайло)
Дмитро Коцюбайло
Коцюбайло Дмитро Іванович
 Лейтенант (посмертно)
Дмитро Коцюбайло у Верховній Раді отримує звання Героя України, 2021
Загальна інформація
Народження1 листопада 1995(1995-11-01)
Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна
Смерть7 березня 2023(2023-03-07) (27 років)
Бахмут, Донецька область, Україна
(осколкове поранення в шию від обстрілу системою Град)
ПохованняАскольдова могила
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterІвано-Франківський професійний будівельний ліцей
Псевдо«Да Вінчі»
Військова служба
Роки служби2014—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 ДУК
 67 ОМБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
17.03.2016 — 07.03.2023
 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Відзнака Президента України «Національна легенда України»
Відзнака Президента України «Національна легенда України»
CMNS: Коцюбайло Дмитро Іванович у Вікісховищі

Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло (позивний «Да Вінчі»; 1 листопада 1995, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна — 7 березня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український доброволець, лейтенант (посмертно), командир батальйону «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України. Учасник російсько-української війни, член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» (2020—2023). Герой України (2021).

2022 року був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1]. Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Прадід Дмитра воював у складі УПА.

Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський професійний будівельний ліцей. Дмитро навчався в Івано-Франківську на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — він гарно малював[3].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). 2014 року зазнав важкого поранення в Пісках Донецької області: в обличчя влучив уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком перебило ключицю, медикам довелося встановлювати пластину для скріплення, також були пошкоджені ребра. Через три місяці повернувся на фронт[4].

Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою[5].

17 березня 2016 року призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС[4].

2021 року отримав звання Героя України, ставши першим добровольцем, якому присвоєно це звання прижиттєво[2].

Повномасштабне вторгнення

[ред. | ред. код]

Російське вторгнення Дмитро з підрозділом зустріли на Донбасі, в лютому 2022 року рота воювала поблизу Щастя на Луганщині[6]. Навесні 2022 року штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»[7] у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут[8]. За словами свого заступника, Капусти, після втримання траси на Хромове вони повернулися до міста Часів Яр, де їх накривала ворожа артилерія. Їх було троє: Капуста, Мітчел і Да Вінчі. Мітчел забіг у під'їзд, а Капуста з Дмитром були в дверях, коли стався вибух. Дмитро розвернувся й видавлював з себе, що він поранений, а за хвилину знепритомнів. Попри швидку евакуацію поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям[9].

9 березня 2023 року відбулося прощання з Дмитром у Бовшеві та Бурштині[10], наступного дня, 10 березня, відбулося прощання в Києві. Тисячі українців прощалися з Дмитром на Майдані. Віддати останню честь прийшли президент Володимир Зеленський і вище військове керівництво України: головнокомандувач Валерій Залужний, начальник ГУР Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков і бригадні генерали ЗСУ.

Дмитра поховано на Аскольдовій Могилі[11].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 2017 року був у стосунках з керівницею медичної служби «Ульф» Аліною Михайловою[12]. Був вірянином Української греко-католицької церкви.

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Прадід Дмитра воював у складі УПА.[13][14]
  • Рідна бабця, Іванна Винник.[15][16]
  • Мама, Оксана Іванівна Коцюбайло.[17][18]
  • Народився в багатодітній родині. Мав брата Івана і чотирьох сестер: старша Мар’яна, молодші, близнюки Олександра і Ангеліна, та Каріна.[16][18]
  • 12 вересня 2024 стало відомо, що одна з сестер-близнючок Дмитра — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном імені свого брата, який він створив та командуючи ним, загинув.[19]
  • 31 жовтня 2024 року, напередодні дня народження Да Вінчі, у віці 26 років помер молодший брат Іван Коцюбайло, який мав інвалідність.[16][20][21]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 листопада 2021) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[22]
  • Хрест бойових заслуг (9 березня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[23]
  • відзнака Президента України «Національна легенда України» (23 серпня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[24]
  • орден «Народний Герой України» (2017)[25]

Військові звання

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Військові частини

[ред. | ред. код]

Топоніми

[ред. | ред. код]
Докладніше: вулиця Дмитра Коцюбайла

Іменем Дмитра Коцюбайла названі вулиці в містах Авдіївка, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Краматорськ, Куп'янськ, Нікополь, Первомайськ, Покровськ, Харків, Яготин.

Меморіал добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, у Холодному Яру

19 квітня 2023 року в місті Краматорську вулицю Шмідта перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі»[27].

21 квітня 2023 року у місті Львові відкрили фонтан, який присвятили Дмитрові та усім добровольцям російсько-української війни[28].

30 травня 2023 року в місті Нікополі вулицю Маяковського перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[29].

13 червня 2023 року в місті Харкові вулицю Державінська перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[30].

15 червня 2023 року в місті Івано-Франківську вулицю Урожайну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[31]

У місті Покровську Донецької області вулицю Центральну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

У місті Куп'янську Харківської області вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[32].

У селі Мала Рогань Харківської області вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[33].

У місті Яготині вулицю Ватутіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

У місті Дніпрі сквер у центрі міста назвали на честь Дмитра Коцюбайла[34].

У місті Запоріжжі вулицю Столєтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

У місті Києві сквер між вулицею Михайла Омеляновича-Павленка та Іподромним провулком назвали на честь Дмитра Коцюбайла[35][36].

У місті Авдіївці Донецької області вулицю Гагаріна перейменували на вулицю Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла[37].

У селі Руська Лозова Харківської області провулок Суворова перейменували на провулок Дмитра Коцюбайла.[38]

У місті Первомайськ Миколаївської області провулок Генерала Дмитра Карбишева перейменували на провулок Дмитра Коцюбайла.[39]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

21 листопада 2024 року у Києві на Аскольдовій могилі відкрили монумент Дмитру «Да Вінчі» Коцюбайлу.[40]

Книги

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]

Вистави

[ред. | ред. код]
  • «В. О. П.» (Взводний опорний пункт) — вистава, присвячена Дмитру Коцюбайлу за п'єсою Д. Корчинського. Театр «Культ», Київ. (з жовтня 2023 року).[43]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього [Архівовано 2022-08-22 у Wayback Machine.] // Forbes.
  2. ↑ а б Герой України доброволець «Да Вінчі» вперше зустрічає Новий рік не на фронті [Архівовано 15 травня 2022 у Wayback Machine.] // ТСН. — 2021. — 31 грудня.
  3. ↑ Шевченко, Тарас (29 червня 2023). Сім’я легендарного воїна Да Вінчі показала його дитячі фото. https://chasdiy.org/. Час ДІй. Архів оригіналу за 1 вересня 2024. Процитовано 7 липня 2023.
  4. ↑ а б У боях загинув Дмитро Коцюбайло "Да Вінчі". Що про нього відомо. BBC News Україна (укр.). 7 березня 2023. Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 2 березня 2024.
  5. ↑ «Такі люди, як Діма, не можуть загинути». Спогади вчителів про Героя України Дмитра Коцюбайла на псевдо Да Вінчі. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  6. ↑ Загинув Дмитро Коцюбайло - легендарний "Да Вінчі". Яким він назавжди запам'ятався українцям. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 13 березня 2023.
  7. ↑ Добровольчий підрозділ «Вовки Да Вінчі», розрісся вже до розміру батальйону— командир Дмитро Коцюбайло. Архів оригіналу за 19 лютого 2023. Процитовано 13 березня 2023.
  8. ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), — Зеленський. Відео. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  9. ↑ Командир 1-го батальйону 67-ої бригади Юрій Капустяк, позивний Капуста: "З 1 липня наш підрозділ носитиме ім’я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі". Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 3 липня 2023.
  10. ↑ У Бовшеві на Франківщині попрощалися з полеглим Героєм України Дмитром Коцюбайлом на позивний Да Вінчі. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  11. ↑ У Києві попрощалися з легендарним Героєм України «Да Вінчі»: фото та відео з Майдану. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
  12. ↑ Волонтерка Аліна Михайлова про повернення з війни, нагороду “Да Вінчі” та внутрішній флюгер. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  13. ↑ Інна М’ясоїд (02 січня 2022, 11:00). “На фронт я потрапив у 18 років”. Герой України Дмитро Коцюбайло — про рішення стати добровольцем, воєнні будні та кохання. expres.online.
  14. ↑ Правнук воїна УПА, який став успішним командиром: на Прикарпатті прощалися з “Да Вінчі”. Український репортер. 9 березня 2023.
  15. ↑ Діана Яців, Степан Пенкалюк (7 березня 2024, 09:36). "Бабцю, Україна буде все одно". Репортаж із села Бовшів на Франківщині, де зростав Герой України на позивний Да Вінчі. suspilne.media/ivano-frankivsk.
  16. ↑ а б в Репортаж із рідного села Да Вінчі, репортаж Мар’яни П'єцух із села Бовшів: відкриття музею, розповіді класної керівниці Дмитра, молодшої сестри Олександри та бабусі Іванки / hromadske, 2 жовтня 2023 
  17. ↑ Валентина Самченко (01 листопада 2023, 11:30). «Да Вінчі» Дмитро Коцюбайло, якого боялися російськи агресори. Сьогодні Герою було б 28. ukrinform.
  18. ↑ а б Світлана Якимчук (05 липня 2023, 08:32). Яким був легендарний Да Вінчі: сім'я Героя показала його дитячі фото. pravda.if.ua.
  19. ↑ Сестра загиблого Да Вінчі доєдналася до лав батальйону, який він очолював.
  20. ↑ Маряночка Коцюбайло-Семененко (1 листопада 2024, 12:55). "На привеликий жаль, в нашій сімʼї сталося горе. Пішов з життя, Наш Братик Іван". facebook.
  21. ↑ Андрій Котенський (01 листопада 2024, 18:50). Помер молодший брат легендарного Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі). portal.lviv.ua.
  22. ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2021 року № 608/2021 «Про присвоєння Д.Коцюбайлу звання Герой України»
  23. ↑ Указ Президента України від 9 березня 2023 року № 142/2023 «Про нагородження Д.Коцюбайла відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг»»
  24. ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 499/2023 «Про нагородження відзнакою Президента України «Національна легенда України»»
  25. ↑ Дмитро Коцюбайло став новим Героєм України на YouTube // ТСН. — 2021. — 1 грудня.
  26. ↑ Волошин, Н. Герой України Дмитро Коцюбайло — легендарний «Да Вінчі», отримав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» [Архівовано 2022-08-23 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 23 серпня.
  27. ↑ Розпорядження Краматорської міської військової адміністрації від 19.04.2023 року № 269-р «Про перейменування вулиць, провулків в Краматорській міській територіальній громаді» (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023.
  28. ↑ К. Садовська. У Львові відкрили фонтан, присвячений Герою України «Да Вінчі» [Архівовано 2023-04-21 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2023. — 21 квітня.
  29. ↑ https://www.facebook.com/zagranichny (29 травня 2023). Бандери, Махна, Коцюбайла - у Нікополі перейменували ще 21 вулицю: список (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  30. ↑ У Харкові з'явились вулиці на честь Дмитра Коцюбайла, Георгія Тарасенка, Олега Громадського і сквер Влади Черних. 13 червня 2023. Архів оригіналу за 22 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
  31. ↑ На честь Да Вінчі й Мерінова. В Івано-Франківській громаді перейменували дев'ять вулиць. Архів оригіналу за 18 червня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
  32. ↑ Замість Лермонтова — вулиця Дмитра Коцюбайла: у Куп’янську перейменували топоніми. 2day.kh.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2023. Процитовано 1 жовтня 2023.
  33. ↑ У Вільхівській громаді перейменували 14 вулиць: список. Слобідський край (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2023. Процитовано 5 жовтня 2023.
  34. ↑ Alisa, Antonyuk (20 грудня 2023). У Дніпрі сквер у центрі міста назвали на честь героїчного командира Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» (Фото) - Новини Дніпра. Телеканал «ДніпроTV» (укр.). Архів оригіналу за 20 грудня 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
  35. ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
  36. ↑ У Києві з'явиться сквер на честь Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла. 02.03.2024, 22:09. Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 2 березня 2024.
  37. ↑ Вулиці Да Вінчі та Героїв Українського неба: в Авдіївці перейменували вулиці.
  38. ↑ У Дергачівській громаді на Харківщині обрали понад 200 нових назв для топонімів (ДОКУМЕНТ). DUMKA.MEDIA (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2024. Процитовано 27 квітня 2024.
  39. ↑ Розпорядження голови —. www.mk.gov.ua. Процитовано 10 грудня 2024.
  40. ↑ У Києві відкрили монумент на честь Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла.
  41. ↑ «Побратима мого зачепила куля вражая»: у Києві презентували видання про полеглих героїв. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
  42. ↑ У видавництві «Залізний тато» вийшла друком книга «Вовки Да Вінчі». Незборима нація
  43. ↑ В. О.П.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Пам'яті Героя України! Невідомі факти про «Да Вінчі», які зробили його легендою на YouTube // ТСН. — 2023. — 11 березня.
Останнє інтерв'ю з легендарним ДаВінчі. Героям Слава на YouTube // Front 18. — 2023. — 8 березня.
Як святкує свій 20 день народження легендарний боєць «Правого сектору» Да Вінчі на YouTube // ТСН. — 2015. — 3 листопада.
«Звільнити всі наші території!» або що ще задумав ДУК ПС: інтерв'ю командира Дмитра Коцюбайла на YouTube // Yanina Sokolova.
Мріяв стати художником, але пройшов революцію і війну — Герой України Дмитро Коцюбайло на YouTube // ТСН. — 2021. — 1 грудня.
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 223
30 листопада 2021 		Наступник:
Хамраєв Рустам Шонійозович Полицяк Петро Петрович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коцюбайло_Дмитро_Іванович&oldid=44247473