Перейти до вмісту

Тюркська версія походження караїмів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Серая Сапшал — видатний караїмський вчений, прихильник тюркської версії походження караїмів

Тюркська версія походження караїмів — найбільш прийнята в науці[1][2][3][4][5] та караїмами[6][7] версія походження караїмів, що значно розширена караїмським вченим Сераєм Шапшалом. Згідно з цією версією, караїми мають тюркське походження, а їх релігія караїмізм — язичницькі корені (шанування священних дубів, політеїзм на чолі з богом Тенгрі, жертвопринесення). Тюркська версія етногенезу караїмського народу відіграла значну роль у формуванні етнічної ідентичності караїмів Східної Європи.

Постулати

[ред. | ред. код]
  • Караїми є корінним етносом Криму, який існував задовго до прийняття ними вчення Анана бен Давида.
  • Вчення Анана бен Давида було близьким до раннього християнства, а Ісуса і Мухаммеда караїми споконвіку вважали пророками. Караїми Криму прийняли закон Мойсея, але продовжували дотримуватися стародавніх тюркських язичницьких вірувань.
  • Релікти архаїчних культів караїмів сягають язичництва, шаманізму, тенгріанства. Хоча, за словами Шапшала, «караїмське духовенство протягом кількох століть встигло змінити на краще світогляд своїх одновірців»[8], саме стародавні культи є оригінальною культурною спадщиною кримських караїмів[9].

Реформи

[ред. | ред. код]
У 1932 році шестипроменева зірка була видалена з купола кенаси в Тракаї[10], а в 1938 році, під час візиту нацистських вчених, її вже не було і на воротах[11]
Аттик кенаси в Сімферополі, після 1922 року караїмського робочого клубу, пізніше телерадіокомітету, під п'ятипроменевою зіркою проступають сліди шестипроменевої Зірки Давида. Обидві зірки прибрані під час реставраційних робіт 2018 року[12].

В рамках цієї доктрини Шапшал змінив кілька термінів, що мають давньоєврейську етимологію, на терміни, які мають, на його думку, тюркську етимологію[13]

  1. заміна терміна «гахам» на «гахан» за співзвучністю зі словом «хан», придумавши при цьому спеціальний звичай вступу на цю посаду, нібито прийняту у хазар[14];
  2. скасування викладання давньоєврейської мови в караїмських школах;
  3. знищення єврейських елементів караїмської культури;
  4. заміна назви свят та єврейських місяців на тюркські:
Традиційна назва
(1915 рік) [15] [16] 		Вторинне назва (з перекладом на українську мову) Сучасна тюркська назва [17] Тюркська назва в перекладі на українську мову[18]
«Песах» Хаг га-Маччот (свято опрісноків) Tymbyl Chydžy Свято пасхальних коржів (опрісноків)
«Омер» Сефіра (Відлік Омера) San Bašy початок Рахунку
Jarty San середина Рахунку
«Шавуот» Хаг Шавуот (свято Седмиць (Тижнів)) Aftalar Chydzy свято Тижнів
Пост 9-го Таммуза Чом hаревіі (Пост четвертого місяця) Burunhu Oruč перший Пост
Пост 7-го Ава Чом hахаміші (Пост п'ятого місяця) Ortančy Oruč середній Пост
Пост 10-го Ава Недава (Добровільна пожертва) [19] Kurban жертва
«Рош га-Шана» Йом Теруа (День Шофар) Byrhy Kiuniu день Шафар
«Йом-Кіпур» буквально «День Прощення» Bošatlych Kiuniu день Прощення
«Пост Гедалії» Чом hашвіі (Пост сьомого місяця) Відсутнє
«Суккот» буквально «Курені». Інша назва: «Хаг га-Асіф» («Свято Врожаю») Alačych Chydzy або Орах Тою [20] Свято куренів або Свято Врожаю
Піст 10-го Тевета Чом haacipi (Пост десятого місяця) Oruč піст
« Пурим » «Жереб». Kynyš [a] Трикутний солодкий пиріжок з маком[22] [23]
Чи не вважався святом Jyl Bašy початок года

Послідовники

[ред. | ред. код]

Ця теорія отримала подальший розвиток в роботах кримських караїмознавців пострадянської епохи[24] і офіційно прийнята як єдино вірний погляд на минуле і сьогодення караїмів Асоціацією кримських караїмів «К'римк'арайлар», яка зробила у 2000 році таку заяву:

Спроби приписати кримським караїмам чужі етнос і релігію, змішання етнічних кримських караїмів з караїмами за релігією, спотворення історії - ображають національні почуття і створюють передумови для національних і релігійних конфліктів.

Крім того, в пострадянську епоху спостерігаються такі тенденції:

  • звинувачення вчених, які критикують теорію Шапшала, в змові проти караїмів[25];
  • деякі караїмознавці приписують терміну «караїм» (від дав-євр. קָרָאִים дав-євр. קָרָאִים - букв. читають) тюркську етимологію[26][27];
  • деякі караїмські автори заперечують будь-які семітські елементи в етногенезі караїмів і елементи юдаїзму в караїмізмі[28];
  • приписування давнім караїмам давньоболгарского календаря;
  • поширене серед караїмів прізвище Коген отримала нове трактування: від хазарського титулу каган, а за твердженням караїмознавця Семіти Кушуль, караїми-носії прізвищ Леві і Коген «не нащадки ізраїльського коліна Левітів і Когенів, а нащадки тюркських священнослужителів»[29];
  • 20 травня 2016 року «Національний з'їзд кримських караїмів-тюрків» прийняв одностайне рішення відмовитися від використання назв «Чуфут-Кале» та «Йосафатова долина» для позначення «народних святинь кримських караїмів-тюрків»[30].

Примітки

[ред. | ред. код]
Коментарі
  1. ↑ Відсутнє в «Нарисі караїмської релігії» А. Зайончковского[21].
джерела
  1. ↑ Тюркские народы Крыма: Караимы. Крымские татары. Крымчаки — Москва, 2003. — 459 стр. ISBN 5-02-008853-6 [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] — ИЭА РАН
  2. ↑ Большой толковый словарь русского языка. - 1-е изд-е: СПб.: Норинт С. А. Кузнецов.1998
  3. ↑ Corrado Gini. Караимы Польши и Литвы = I Caraimi di Polonia e Lituania // Genus, June, Vol. II No. 1-2. Roma, 1936, C. 1-56.
  4. ↑ В. П. Алексеев. Очерк происхождения тюркских народов Восточной Европы в свете данных краниологии // в сб.: «Вопросы этногенеза тюркоязычных народов Среднего Поволжья» — Казань: АН СССР, 1971. — с. 232—271.
    Караимы связаны с хазарами прямой и непосредственной генетической преемственностью, происходят от хазар, а не от древних иудеев, с которыми этнически не имеют ничего общего.

    Цит. по В. П. Алексеев. В поисках предков — М., изд. Советская Россия, 1972

  5. ↑ Цитата: «Данные караимского языка указывают на то, что караимы последовательно входили в состав таких племенных союзов, как хуннский, булгаро-хазарский, узо-печенежский и только позже — в кипчакско-половецкий племенной союз с господствующим кыпчакским языком, основные черты которого караимы сохранили и в современных диалектах». Джерело: Караимско-русско-польский словарь.— Москва: Русский язык, 1974.— С. 6.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 30 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Полканов Ю.А. Караи – крымские караимы – тюрки. История. Этнографияч. – Культура. – Симферополь, 1997 г. – 150 с. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  8. ↑ С. Шапшал. «Караимы СССР в отношении этническом»
  9. ↑ Чореф М. Я. Крымские караимы: элементы язычества / Боги Тавриды. История религий народов Крыма. Севастополь, 1997. С. 220—228.
  10. ↑ Цитата: «…its cupola was originally surmounted by a shield of David, but the removal of this emblem was ordered someten years ago by the local hakham [i.e. Szapszał] as smacking too much of tradi-tional Judaism. The offending symbol, however, still remains on the iron gate, from which it could hardly be removed without causing a conspicuous blemish…» Опубликовано в: ISRAEL COHEN, Vilna, Philadelphia 1943, pp. 463—464
  11. ↑ Seraphim, Peter Heinz. Das Judentum im Osteuropäischen Raum [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.], 1938 «…126. Das Wappen der Karaimen am Eingang zu ihrer „Kenessa“ in Troki bei Wilna…»
  12. ↑ Кира Добровольская (4 березня 2018). Куда исчезла звезда Давида. https://krym-teren.org. Кримський теренמשצק. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 6 листопада 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка) [Архівовано 2018-04-29 у Wayback Machine.]
  13. ↑ М. Кизилов, «Новые материалы к биографии Шапшала»// Материалы девятой международной конференции по иудаике (2002), с. 255—273.
  14. ↑ Потерянные колена, фарисеи и потомки хазар, Голда Ахиезер, Лехаим (180), Апрель 2007. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
  15. ↑ КАРАИМСКИЙ КАТИХИЗИС ВКРАТЦЕ/ Сост. М. Я. Фиркович. — Мелитополь:1915г. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  16. ↑ Караимский календарь из справочника "Вся Вильна" за 1913 год из архива Марии Козыревой (Санкт-Петербург). Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 28 травня 2021. [Архівовано 2014-04-19 у Wayback Machine.]
  17. ↑ «Календарь Литовских Караимов»
  18. ↑ Караимские праздники(Сайт Караимов Украины). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 28 травня 2021.
  19. ↑ Шамаш Я. Б. [1] — Евпатория : типография И. Ф. Райхельсона, 1913. — 27 с. Архівовано з джерела 15 червня 2021
  20. ↑ Календар караїмів-тюрків. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  21. ↑ Зайончковский А. Очерк караимской религии. Для учеников средней школы / пер. А. А. Бабаджана, И. А. Бабаджан. — Симферополь, 2008. — 31 с.
  22. ↑ Ю. А. Полканов, А. Ю. Полканова, Т. А. Богославская, Национальная кухня крымских караимов (караев). Традиционная пища как выражение этнического самосознания. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 28 травня 2021. [Архівовано 2020-02-16 у Wayback Machine.]
  23. ↑ У багатьох юдейських громадах прийнято вживати трикутні макові пиріжки на Пурим (Див. наприклад хоменташ)
  24. ↑ Андрей Мальгин. Евреи или тюрки. Новые элементы в идентичности караимов и крымчаков в современном Крыму (2002) [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.]
  25. ↑ «Наука в питанні про караїмів ... фальсифікується до нахабства, а припинити це явище нікому. Свідомість цього страшно пригнічує і важким каменем лягає на душу. Де шукати вихід? Хто допоможе?» (18.03.1986) «Нам вкрай необхідно боротися з спотворенням відомостей про походження та історію караїмів до їх публікації, оскільки наступні заперечення не мають і одного відсотка цінності попередження публікації». (15.09.1990) «... вони [фальсифікатори] не забаряться "зжерти" нас - караїмів - "живцем" ... Тому я так прошу і закликаю Вас вжити всіх можливих тепер заходів, щоб не дати їм (...) в питанні фальсифікації нашої історії і походження йти по зеленій дорозі; нехай, мерзотники, хоч спотикаються об наші обґрунтовані заперечення». (15.09.1990) // А. Полканова Сымыт Кушуль [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Ельяшевич В. А. (11 червня 2015). Караим (самоназвание). http://karaimbook.com/. Энциклопедия крымских караимов. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  27. ↑ Щёголева Т. Основные этнокультурные аспекты караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце XX – начале XXI вв. / отв. ред. Е. Ремпель, В. Членов // Тирош: Труды по иудаике. — М., 2003. — Вип. 6 (27 грудня). — С. 222. Архівовано з джерела 8 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  28. ↑ Полканов Ю. А. «Караи. Крымские караимы-тюрки» 1997 с.42. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 28 травня 2021. [Архівовано 2019-03-07 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Кушуль С. И. (26 травня 2011). Простая, но весьма существенная истина. Леви и Когены у крымских караимов. https://kale.at.ua/. Этно-культурный центр «Кале». Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2019.
  30. ↑ Решение Национального съезда крымских караимов-тюрков 2016 г. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 28 травня 2021.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тюркська_версія_походження_караїмів&oldid=43905642