Документальна драма
Документальна драма (англ. Documentary drama), або докудрама (англ. Docudrama) — сучасний популярний «гібридний» жанр ігрового кіно, що спирається на відтворення історичних подій силами драматичних акторів, але зовні подається у формі документального або науково-популярного фільму.
Також до документальних драм відносять фільми, в яких історичні документи і реальні події пов'язуються з їх інтерпретацією в масовій культурі[1].
Здебільшого документальні драми створюють на телебаченні.
Від псевдодокументального кіно документальна драма відрізняється тим, що, як правило, її сюжет спирається на реальні історичні документи, а не на вигадку чи містифікацію. Разом з тим жанр документальної драми, як ігрове та постановочне кіно, активно критикують за «ерозію традиційного жанру документального кіно» і за «відсутність чітких жанрових і стилістичних ознак»[2].
Творцем жанру документальної драми вважають Пітера Воткінса[en] — помічника редактора, а потім режисера документального відділу на телеканалі BBC на початку 1960-х років. Створені ним тоді картини ще називали «драмами, вирішеними в документальній техніці». Цю назву він обґрунтовував тим, що найчастіше його фільми присвячувалися подіям історичним або ж можливим у найближчому майбутньому, які Воткінс подавав так, ніби сучасні репортери беруть інтерв'ю в їх безпосередніх учасників[3]. Такими фільмами Воткінса, виконаними у форматі «гарячих новин» з «ефектом присутності», є «Каллоден» (1964) і «Військова гра» — фільм, який отримав «Оскар» 1965 року, але потім заборонений до показу до 31 липня 1985 року.
Наступним режисером у цьому жанрі став Кен Лоуч. Він поклав початок «соціальній докудрамі» — ігровим фільмам на актуальній документальній основі середини 1960-х років. Першим був фільм «Кеті, повернись додому» (Cathy Come Home) про становище бездомних в Англії.
До середини 1980-х, коли лівий протест вийшов з моди «соціальна докудрама» зникла з телеканалу BBC. Однак фільми в загальному жанрі документальної драми продовжують виходити.
В СРСР, ще задовго до появи жанру на заході, в жанрі документальної драми знято фільми «Броненосець Потьомкін» і «Жовтень». Досі кадри з цих ігрових фільмів автори багатьох документальних проєктів подають як реальну кінохроніку подій російських революцій[3].
Висловлюються серйозні побоювання, що документальна драма з часом може замінити собою справжню документалістику[3].
- ↑ Мурадов, 2018.
- ↑ Докудрама как эрозия традиционного жанра документального кино. | Михаил Чумак. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ а б в ИПК — К. А. Шергова. Докудрама — новый жанр?. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2016.
- Мурадов А. Б. [1] — М., 2018. — 188 с. Архівовано з джерела 1 січня 2022
- К. А. Шергова. Докудрама — новый жанр?
- Документальная драма [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Докудрама как эрозия традиционного жанра документального кино. [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Время вербатима
- Докудрама на Первом. Подробности о новых проектах Первого канала в жанре докудрамы [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |