Долобичів
Село
 Координати 50°35′00″ пн. ш. 24°02′00″ сх. д. / 50.58333° пн. ш. 24.03333° сх. д.
|
Долобичів[2][3], або Довгобичів[2] чи Долгобичів[4] (пол. Dołhobyczów) — село в Польщі, у гміні Долобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 1437 осіб (2011[1]). Лежить на Закерзонні (в історичній Холмщині).
1531 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1078 вірян[4]. 1910 року в селі зведено муровану православну церкву[4].
До 1918 року — волость Довгобичів Грубешівського повіту Холмської губернії Української Народної Республіки.
У 1943 році в селі проживало 656 українців і 631 поляків[3]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 330 осіб[6]. У 1944—1946 роках у селі діяла українська школа[7]. Під час операції «Вісла» з Долобичева було виселено 181 українця, у селі залишилося 415 поляків та 12 українців, яких також пізніше був намір виселити[3].
У 1975—1998 роках село належало до Замостського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 694 | 115 | 518 | 61 |
| Жінки | 743 | 124 | 444 | 175 |
| Разом | 1437 | 239 | 962 | 236 |
- Василь Боруцький (Лев, 1924—1946) — український військовий діяч, член УПА.
- Валентина Волкославська (нар. 1941) — українська лікарка-дерматовенерологиня[9].
- Василь Воруський (1902—1938) — український поет.
- Федір Малицький (1900—1988) — український поет, прозаїк, журналіст.
- Петро Часто (нар. 1939) — український журналіст і письменник.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 140.
- ↑ а б в Богдан Гук. Dołhobyczów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. (пол.)
- ↑ а б в Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 336. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
- ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 130. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Волкославська Валентина Миколаївна. esu.com.ua. Енциклопедія Сучасної України.
- Dołhobyczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 106. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Долобичів
- Богдан Гук. Dołhobyczów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
