Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу
Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу | |
Загальна інформація: | |
Юрисдикція: | |
Тип: | Губернська рада ДКРР |
Структура: | |
Голова ЦВРКД: | Грузман Шулим Айзикович[1][2] (РСДРП(б)) з 17.12.1917- 28.01.1918 |
Голова ЦВРКД: | Харечко Тарас Іванович[3] (РСДРП(б)) з 02.1918 - 05.1918 |
Голова ЦВРКД: | Васильченко Семен Пилипович (РСДРП(б)) з 17.01.1919 - 01.02.1919 |
Голова ЦВРКД: | Харечко Тарас Іванович (РСДРП(б)) з 01.02.1919[4] - 18.03.1919 |
Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу ЦВРКД — координаційний орган більшовицьких організацій і збройних угруповань, діяв і претендував на владу в окремих регіонах Катеринославської та Харківської губерній колишньої Російської імперії протягом 1917—1919 рр.[5]
Також носив назви:
- Центральне бюро військово-революційних комітетів Донбасу
- Центральне бюро рудничних і гірничозаводських комітетів
- Центральне бюро ревкомів (Центробюроревком)
- Центральний ревком Донбасу (Центроревком ДБ)[6]
4 (17) грудня 1917 р. з ініціативи районного комітету більшовиків на ст. Микитівка відбувся з'їзд підконтрольних більшовикам ревкомів Донецького басейну. На ньому було обрано координаційний орган більшовицьких збройних загонів — Бюро військово-революційних комітетів Донбасу[7]
До його складу увійшли 5 осіб: Грузман Шулим Айзикович, Пономарьов Дем'ян Іванович, Хильков Семен Олексійович, Харечко Тарас Іванович і Сирцов Сергій Іванович, якого незабаром змінив Трифонов Євген Андрійович.[8][9]
Крім цих людей за відомостями А. Фролова в ревком увійшли представники Макіївського району Митрофанов, Рябцев.[10]
5(18) січня 1918 за рішенням бюро військово-революційних комітетів Донбасу з представників петроградського, московського та місцевих червоногвардійських загонів утворений Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу.[11]
28 січня 1918 р. конференція підконтрольних більшовикам ревкомів і рад Донбасу реорганізувала Бюро у Центральний військово-революційний комітет Донбасу.[12], який діяв до моменту зайняття України військами Німеччини та УНР.
1 квітня 1918 Центральний ревком Донбасу віддав наказ усім ревкомам приступити до евакуації майна у зв'язку з наступом німецьких військ.
Після заняття німцями Ростова-на-Дону військовий відділ і частина членів ЦВРКД не припинили свою роботу а разом з 5-ю армією РСЧА евакуювалися в Царицин. 3 -го липня 1918 року Центральна Штаб Червоної Гвардії Донбасу і частина членів ЦВРКД прибутку в Царицин після чого згадки про ЦВРКД і ЦШКГД зникають.[13]
В оперативному звіті який отримав Вацетіс 20 грудня 1918 роки вже згадується що в Донбасі діє Обласний революційний комітет і його військовий орган Оперативний штаб який керує місцевими повстанцями. Оперативний штаб діяв в союзі з частинами Махно очищав регіон від частин Армії УНР та Донської армії і відновлює радянську владу.[14]
У грудні 1918 року Ревком було відновлено більшовиками з метою захоплення влади в умовах евакуації німецьких військ та антигетьманського повстання. Деякий час ревком працював у підпіллі, після захоплення більшовиками Донбасу та створення ними Донецької губернії 5 лютого він працював легально-на ст. Яма. Став органом управління Донецької губернії.[15]
За іншими відомостями відомим їх газети «Известия ЦВК» від 26 січня 1919 року стало відомо що 23 січня на станції Яма був утворений Центральний Військово-Революційний комітет Донецького басейну. Президія складався з трьох чоловік ініціатора колишнього наркома ДКР Васильченко Семена, колишнього голови ЦВРКД в 1917—1918 році Харечко Тараса і деякого Ясного. Функціонувало 7 відділів.[16]
При цьому український уряд в Харкові (ВУЦВК) на створення ревкому відреагувало з подивом тому що не хто не давав розпорядження на створення цієї структури в Донбасі. Негативно на створення ЦВРКД відреагував Донське бюро РКБ, член РКБ Френкель писав до Харкова:
"Безсумнівно, що ця затія на станції Яма або авантюра або фантастична затія, абсолютно не викликається об'єктивними веліннями революції.
Безсумнівно також і те, що буде, ймовірно, повторюватися, історія лютого — травня 1918 і слідом за станцією Яма, на цілому ряді інших станцій будуть організовані «республіки» «центрально-військово революційні комітети» і всякі інші і всякими дозвільними суб'єктами і шукачами пригод. "[17]
При цьому Донське бюро РКП виступало проти відновлення Донецько-Криворізької республіки. Бажаючи попередити відродження Донецько-Криворізької республіки Донське бюро 28 січня зажадало щоб до Харкова і на станцію Яма відправити члена ЦК для обстеження нової організації і для прийняття потрібних заходів. Шляхом посередництва Ворошилова 5 лютого конфлікт був врегульований шляхом створення другої Донецької губернії а ще до цього 1 лютого ЦВРКД був легалезірованн як губернський орган влади.[18]
Незабаром, 1 лютого, з Харкова, який був тоді столицею Радянської України, надійшла телеграма:
«Центральний Военоревком Донецького Басейну, що виник в процесі боротьби за звільнення Донецького Басейну, затверджується на правах Тимчасового Губернського Ревкома з найменуванням: Військовий Революційний Комітет Донецького басейну в складі 7 членів: т.т. Тараса, Хотимський (Бориса), Смолякова, Шишкова, Хилькова, Марапулеца і Пономарьова… Народний комісар вн. управління Ворошилов»[4][19]
З 4 грудня 1917 — 4 січня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович — голова.
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Сирцов Сергій Іванович — фінансовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
Крім того, активну роботу вели за дорученням бюро — Фролов, Дубові (батько і син), Малахов, Вайнер, Острогорский, Лапін, Кліпів, Шишковський, Коробкін, Шкуро. Подільський, Варганов, Сухоруков, Таран, Манагаров, Рязанцев, Сергєєв, та ін.
4 січня 1918 — 28 січня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
28 січня 1918 — 1 березня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
- Пашина — застрелилася через нез'ясовані особисті мотиви і померла в лікарні Ртутного рудника в лютому 1918 р
1 березня 1918 — була проведена реорганізація шляхом об'єднання колегії ЦВРКД і ЦШЧГДБ
Колегія ЦВРКД
- Харечко Тарас Іванович
- Вербицький Карл Борисович
- Михайлов
- Фіногенов Ілля
- Пєліхов Семен Григорович
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович
- Хильков Семен Олексійович
У першій половині березня в колегію ЦВРКД біли включені члени розформованого Штабу 8-ї армії, Баранов, Геккер, до 8 квітня, Крусер.
Голови відділів
- Відділ мобілізації — Соколов
- Відділ формування і навчання — Пєліхов Семен Григорович
- Відділ постачання — Фіногенов
- Відділ зв'язку — Михайлов
- Організаційно — агітаційний відділ — Вербицький
- Оперативна колегія — Пономарьов, Соколов, Фіногенов.
- Медико-санітарний відділ — Семашко А. незабаром його замінила Єсава.
- Видавничий відділ — Грузман Шулим Айзикович
- Фінансовий відділ — Хильков Семен Олексійович
- Начальник ЦШЧГД — Пономарьов Дем'ян Іванович
- Голова ЦВРКД і ЦШЧГД — Харечко Тарас Іванович
- Секретар ЦШЧГД — Осташенков.[20]
Після прибуття Васильченко Семена який хотів відродити ДКР і Харечко Тараса до повстанців на станцію Яма перший і другий 17 січня відродили ЦВРКД бажаючи закріпити свою владу в регіоні при цьому частина слена ЦПР взяли участь в роботі ЦВРКД.
ЦВРКД складався з 10 осіб.
Президія:
Після проголошення Донецької губернії в 1 лютого 1919 зі складу ЦВРКД були призначені нові члени ЦВРКД у складі 7 чоловік[4]:
- Харечко Тарас Іванович
- Хотимський Валентин Іванович
- Смоляков Лазар Абрамович
- Шишков Петро Іванович
- Хильков Семен Олексійович
- Марапулець Василь Семенович
- Пономарьов Дем'ян Іванович[21]
Суперечливі члени ЦВРКД
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
- Прокофьева Л. Т. Не смолкнет слава. Историко-краеведческий очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.) Донецк: Донбас, 1978. 160 с.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
- История рабочих Донбасса Том 1 Рабочие Донбасса в эпоху капитализма и в переходный период от капитализма к социализму. 1981 Издательство: «Наукова думка». Киев.
- «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
- Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957.
- Збірник статей. — Донецьк: Донецький національний університет, 2010. — 264 с.
- Донецько-Криворізька радянська республіка
- Донецька губернія
- Протести в Юзівці 20 березня 1918 року
- Слов'янське повстання
- Повстання в Маріуполі
- ↑ «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 133
- ↑ ШУМНИЙ В.Ю. Бюро військово-революційних комітетів Донбасу: Спогади. Стр. 124
- ↑ «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 148
- ↑ а б в Донецкий областной архив. Ф. Р-1183, оп.2, д.93, л.3.
- ↑ http://ukrssr.com/doneck/okupatsiya-donetskoy-oblasti
- ↑ Літопис Революції 5-6,1927 год. стр 130—162, статья Т.Харечко.
- ↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 200
- ↑ ПРОКОФЬЕВА Л. Т. Не смолкнет слава: Ист. краев. очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.). — Донецк: Донбас, 1978. стр 19
- ↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 220
- ↑ Пролетарская революция на Дону. Сб. 2. [Ростов-на-Дону], 1922. Сьо 70
- ↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.С. 232, 240.
- ↑ Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник / відповід. ред. І. Ф. Курас. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1987. — С. 75-76.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 60.
- ↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. 1929 г. Острогорский М. стр 264
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 47
- ↑ Доклад Донбюро в ЦК РКП (б) о недопустимости местнических тенденций в строительстве советской власти в освобожденных районах. 29 января 1919.
- ↑ Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957. Стр 410
- ↑ Ю.Федоровский Юбилей Донецкой губернии прошел незамеченным // Донецкий кряж № 10. 11.03.1994.
- ↑ Літопис Революції 5-6,1927 год. Стр.148
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 червня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. Стр 264