Друмліни
Друмліни (англ. drumlin; нім. Drumlin m; рос. друмлин) (від ірландського droimnín [ˈdrimnʲiːnʲ] «невеликий хребет», «хребет») — форма льодовикового рельєфу, невеликі згладжені пагорби овальної або витягнутої форми складені льодовиковою валунною глиною, вісь яких витягнута в напрямку руху льодовика.
Друмліни розташовані групами в районах поширення плейстоценових покривних льодовиків утворюють друмліновий ландшафт.
Довгою віссю друмліни витягнуті в напрямку руху льоду; тупим, більш крутим і високим кінцем, звернені в протилежний бік. Висота друмлінів становить 5-45 м, ширина — 150—400 м, довжина — від декількох сотень метрів до 2,5 км.
Друмліни часто розташовуються вигляді груп у формі віяла або в шаховому порядку.
Друмліни бувають різних форм і розмірів, включаючи симетричні (щодо довгої осі), веретеноподібні, параболічні форми та поперечні асиметричні форми. Як правило, це витягнуті пагорби овальної форми з довгою віссю, паралельною орієнтації льодового потоку, і верхньою льодовою поверхнею (стосс), яка, як правило, крутіша, ніж нижня льодовикова (підвітряна) поверхня.[1]
Друмліни та поля друмлінів — це льодовикові форми рельєфу, що складаються з тіл льодовикового походження. Довга вісь кожного друмліна паралельна напрямку руху льодовика під час формування. Перевірка аерофотознімків цих полів показує просування льодовика через ландшафт. Іноді друмліни розташовані віялом по дузі в 180°.
Друмліни можуть містити шари глини, мулу, піску, гравію та валунів у різних пропорціях; можливо, це вказує на те, що матеріал неодноразово додавався до ядра, яке могло бути з гірської породи або валунної глини. Валунна глина є основним матеріалом ряду друмлінівю В інших випадках друмлінні поля включають друмліни, повністю складені з твердої корінної породи (наприклад, граніту або добре літифікованого вапняку). Ці друмліни не можна пояснити випадінням м’якого осаду. Таким чином, акреція та ерозія м’яких відкладень під час процесів підльодовикової деформації не є єдиною теорією для всіх друмлінів — деякі з них складаються із залишкової корінної породи.
Існує дві основні гіпотези формування друмліна.[2] Перша, припускає, що вони утворюються, коли осад відкладається з підльодовикових водних потоків, заповнених гравієм, глиною, мулом і піском. Друга теорія передбачає, що друмліни утворюються внаслідок ерозії матеріалу з неконсолідованого шару. Ерозія під льодовиком у безпосередній близькості від друмліна може становити приблизно метр глибини осаду на рік, значною мірою залежно від напруги зсуву, що діє на землю під час його переміщення та осадження.
Друмліни поширені у Центральній Європі, Північній і Південній Америці, Африці, Антарктиді.
У Центральній Європі друмліни відомі в основному в районі альпійського зледеніння. Прикладом друмлінських ландшафтів є район Боденського озера на північний захід від м. Констанца та на північ від Ліндау, Еберфінгер-Друмлінфельд біля Вайльхайма у Верхній Баварії та Цюрихська гора. Проте на півночі Німеччини друмліни є рідкісним явищем. В районі молодої морени в Ірландії, Польщі, Естонії, Латвії, Швеції, Данії, Фінляндії та Гренландії є кілька друмлінових ділянок, які, займають кілька відсотків наземних морен.
Більшість друмлінів, які спостерігаються в Північній Америці, утворилися під час Вісконсинського зледеніння.
Найбільші друмлінові поля у світі сформувалися під Лаврентійським льодовиковим щитом і знаходяться в Канаді — Нунавут, Північно-Західні Території, північний Саскачеван, північна Манітоба, північне Онтаріо та північний Квебек.[3].
У Сполучених Штатах драмліни поширені в районах: Центральний Нью-Йорк (між південним берегом озера Онтаріо та озером Каюга), Нижня долина річки Коннектикут, Лонг-Айленд, Східний Массачусетс, Мічиган, Міннесота, регіон Пьюджет-Саунд штату Вашингтон, Вісконсин.
В Азії друмліни знайдені в Тіксі, Республіка Саха, Росія.
У Південній Америці великі драмлінові поля знаходяться в Патагонії та на островах Наваріно та Гейбл у каналі Бігля.
У Антарктиді помічено, що друмліни утворюються під льодом Західно-Антарктичного крижаного потоку.
У Африці друмліни спостерігаються у Намібії.
Подібні форми — ескери. На відміну від друмлінів, це менш обтічні та дуже витягнуті утворення, що були створені талими водами, які протікали під льодовиком.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- (англ.) Pazynych W. G. Ice age, ice sheets, the gravitational collapse, water-ice deluge and their consequences, part one — drumlins.
- Diagrams of an idealized drumlin [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Drumlin field, northwestern Manitoba, image from Geological Survey of Canada Canadian Landscapes Photo Collection
- Word of the day defines drumlin. [Архівовано 25 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Menzies (1979). A review of the literature on the formation and location of drumlins. Earth-Science Reviews. 14 (4): 315—359. Bibcode:1979ESRv...14..315M. doi:10.1016/0012-8252(79)90093-X.
- ↑ Yu, Peter; Eyles, Nick; Sookhan, Shane (2015). Automated drumlin shape and volume estimation using high resolution LiDAR imagery (Curvature Based Relief Separation): A test from the Wadena Drumlin Field, Minnesota. Geomorphology. 246: 589—601. Bibcode:2015Geomo.246..589Y. doi:10.1016/j.geomorph.2015.07.020.
{{cite journal}}:|archive-date=вимагає|archive-url=(довідка) - ↑ Ontario Drumlins. The Creation Concept. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 грудня 2015.