Деме Стояї

Деме Стояї
Деме Стояї
угор. Sztójay Döme
Ім'я при народженні	серб. Димитрије Стојаковић
Народився	5 січня 1883; Вршаць, Temes Countyd, Угорське королівство[d], Австро-Угорщина
Помер	22 серпня 1946 (63 роки); Будапешт, Угорська Народна Республіка; ·вогнепальна рана
Країна	Угорщина
Діяльність	політик, дипломат, військовослужбовець
Знання мов	угорська
Учасник	Друга світова війна і Перша світова війна
Посада	ambassador of Hungary to Germanyd, Список міністрів закордонних справ Угорщини, прем'єр-міністр Угорщини і член Національних зборів Угорщини[d]
Військове звання	генерал-полковник
Партія	Unity Partyd
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Деме Стояї (угор. Sztójay Döme, уроджений Димитриє Стоякович (серб. Димитрије Стојаковић; 5 січня 1883, Вершец — 22 серпня 1946, Будапешт) — угорський генерал і дипломат сербського походження, прем'єр-міністр Угорщини в період 2-ї світової війни, який займав пронімецьку позицію.

Життєпис

Народився в сербській сім'ї. В 1902 році вступив в австро-угорську армію. В роки 1-ї світової війни дослужився до звання полковника. Після війни служив у військах адмірала Горті, що воювали проти Угорської радянської республіки, займався контррозвідкою. Після призначення Горті регентом Угорщини Стояї отримав звання генерала. У 1925—1933 роках служив військовим аташе в Берліні. У 1927 році змінив прізвище Стоякович на Стояї.

У 1933—1935 році служив у міністерстві оборони Угорщини. У 1935 році був призначений послом Угорщини в Німеччині і займав цю посаду до 1944 року. Будучи послом, Стояї налагодив тісні зв'язки з міністерством закордонних справ Третього рейху завдяки своїй активній пронімецькій позиції, лобіював інтереси Німеччини перед угорським урядом. У березні 1944 року, коли гітлерівці вступили на територію Угорщини і примусили до відставки помірного прем'єр-міністра М. Каллаї, німецький посол Едмунд Веезенмайер запропонував Горті на посаду прем'єр-міністра Б. Імреді, однак Горті натомість запропонував кандидатуру Стояї. Горті сподівався, що Стояї, як професійний військовий, а не політик, буде менше піддаватися німецькому впливу. Німці, яким позиція Стояї була добре знайома, схвалили його вибір, і Стояї призначений 23 березня 1944 року на посаду прем'єр-міністра Угорщини і міністра закордонних справ.

На чолі уряду Стояї проводив відверто пронімецьку політику. Він легалізував Партію схрещених стріл Ф. Салаші, направив додаткові угорські війська на Східний фронт, розпустив профспілки, відправив у тюрму політичних опонентів, почав переслідування лівих політиків і активістів. У своїх діях Стояї не рахувався з авторитетом регента Горті і проводив масові переслідування євреїв. Горті незабаром дійшов до крайнього роздратування від дій Стояї, однак Гітлер категорично відмовляв йому в праві перешкоджати діям останнього. Горті, однак, використовував свій вплив, щоб перешкоджати депортації євреїв; він також наполіг на звільненні Б. Імреді з кабінету міністрів Стояї. Врешті-решт німці поступилися тиску Горті, і в серпні 1944 року він був замінений на посаді прем'єр-міністра більш помірним генералом Г. Лакатошем.

Деме Стояї (в центрі) з Вільгельмом Брюкнером (ліворуч) і Отто Майснером (праворуч) (Берлін, 1940).

Коли Горті був усунений від влади в жовтні 1944 року в результаті салашистського перевороту, Стояї не отримав посади у новому уряді. У квітні 1945 року Стояї втік у Німеччину і був узятий в полон американцями. У жовтні 1945 року був виданий Угорщині, засуджений Народним трибуналом в Будапешті до смертної кари. Розстріляний в 1946 році.

Нагороди

Стояї був відзначений численними нагородами, серед яких:

Ювілейний хрест
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста
Залізний хрест 2-го класу
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечам
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест

Примітки

↑ ^а ^б ^в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Munzinger Personen
d:Track:Q107343683
↑ https://library.hungaricana.hu/hu/view/OGYK_KN-1939_19/?query=%22B%C3%A1rdossy%20L%C3%A1szl%C3%B3%22&pg=269&layout=s

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] а ^б ^в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q36570165"_data-entity-id="Q107343683">Munzinger_Personen<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q107343683]]</div>-2] Munzinger Personen
d:Track:Q107343683

[[https://library.hungaricana.hu/hu/view/OGYK_KN-1939_19/?query=%22B%C3%A1rdossy%20L%C3%A1szl%C3%B3%22&pg=269&layout=s_https://library.hungaricana.hu/hu/view/OGYK_KN-1939_19/?query=%22B%C3%A1rdossy%20L%C3%A1szl%C3%B3%22&pg=269&layout=s]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttps://library.hungaricana.hu/hu/view/OGYK_KN-1939_19/?query=%22B%C3%A1rdossy%20L%C3%A1szl%C3%B3%22&pg=269&layout=s

[1]

[2]

[3]

Література та бібліографія	Архів преси XX століття
Словники та енциклопедії	Шведська національна енциклопедія · Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas
Довідкові видання	Deutsche Biographie · Munzinger IBA
Нормативний контроль	BNF: 169889834 · FAST: 1644845 · Freebase: /m/03kntb · GND: 130045209 · ISNI: 0000000072621333 · J9U: 987007305037005171 · LCCN: nb2006012653 · VIAF: 25700308

п о р Прем'єр-міністри Угорщини
Угорська революція 1848 (1848—1849)	Лайош Баттяні (1848) • Адам Речеї (1848) • Лайош Кошут (1848) • Берталан Семере (1849)
Угорське королівство (1867—1918)	Дьюла Андраші (1867) • Меньгерт Лоньяї (1871) • Йожеф Славі (1872) • Іштван Бітто (1874) • Бела Венкгейм (1875) • Кальман Тиса (1875) • Дюла Сапарі (1890) • Шандор Векерле (1892) • Деже Банффі (1895) • Кальман Селль (1899) • Карой Куен-Гедерварі (1903) • Іштван Тиса (1903) • Геза Феєрварі (1905) • Шандор Векерле (1906) • Карой Куен-Гедерварі (1910) • Ласло Лукач (1912) • Іштван Тиса (1913) • Моріц Естергазі (1917) • Шандор Векерле (1917) • Янош Гадік (1918)
Угорська Демократична Республіка (1918—1919)	Міхай Карої (1918) • Денеш Берінкеї (1919)
Угорська Радянська Республіка (1919)	Шандор Гарбаї (1919) • Дюла Пейдль (1919) Контреволюція: Дюла Карої (1919) • Деже Паттантюш-Абрахам (1919) • Іштван Фрідріх (1919) • Карой Гусар (1919-1920)
Угорське королівство (1920—1946)	Шандор Шимоньї-Шемадам (1920) • Пал Телекі (1920) • Іштван Бетлен (1921) Переворот: Іштван Раковскі (1921) Іштван Бетлен (1921) • Дюла Карої (1931) • Дюла Гембеш (1932) • Кальман Дараньї (1936) • Бела Імреді (1938) • Пал Телекі (1939) • Ференц Керестеш-Фішер (1941) • Ласло Бардошші (1941) • Ференц Керестеш-Фішер (1942) • Міклош Каллаї (1942) • Деме Стояї (1944) • Геза Лакатош (1944)
Уряд національної єдності (1944—1945)	Ференц Салаші (1944) Радянська окупаційна влада: Бела Міклош (1944) • Золтан Тілді (1945)
Друга Угорська республіка (1946—1949)	Ференц Надь (1946) • Лайош Діньєш (1947—1948) • Іштван Добі (1948)
Угорська Народна Республіка (1949—1989)	Іштван Добі (1949) • Матяш Ракоші (1952) • Імре Надь (1953) • Андраш Гегедюш (1955) • Імре Надь (1956) • Янош Кадар (1956) • Ференц Мюнніх (1958) • Янош Кадар (1961) • Дюла Каллаї (1965) • Єне Фок (1967) • Дєрдь Лазар (1975) • Карой Грос (1987) • Міклош Немет (1988)
Третя Угорська республіка (з 1989)	Міклош Немет (1989) • Йожеф Анталл (1990) • Петер Борошш (1993) • Дьюла Горн (1994) • Віктор Орбан (1998) • Петер Медьєші (2002) • Ференц Дюрчань (2004) • Гордон Байнаї (2009) • Віктор Орбан (2010)