Едуард III
Едуард III | ||
| ||
---|---|---|
Коронація: | 1 лютого 1327 | |
Попередник: | Едуард II | |
Наступник: | Річард II | |
Народження: |
13 листопада 1312 Віндзор | |
Смерть: |
21 червня 1377 (64 роки) Ричмонд | |
Причина смерті: | інсульт | |
Поховання: | Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія | |
Країна: | Королівство Англія[1] | |
Рід: | Плантагенети | |
Батько: | Едуард II | |
Мати: | Ізабелла | |
Шлюб: | Філіппа | |
Діти: | Едуард, Ізабелла, Жанна, Ліонель, Джон Ґонт, Едмунд Ленґлі, Марія, Марґарет, Томас Вудсток | |
Нагороди: | ||
Едуа́рд III (лат. Eduardus III; 13 листопада 1312 — 21 червня 1377) — король Англії (1327—1377), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни. Представник Плантагенетського дому. Син англійського короля Едуарда ІІ і французької принцеси Ізабелли, доньки французького короля Філіппа IV.
- Едуа́рд III (лат. Eduardus III, фр. Édouard III), або Е́двард ІІІ (англ. Edward III) — з порядковим номером правителя.
- Е́двард III Англі́йський (англ. Edward III of England, фр. Édouard III d'Angleterre) — за назвою королівства.
- Е́двард ІІІ Ві́ндзорський (англ. Edward of Windsor) — ім'я до інтронізації, за місцем народження у Віндзорському замку.
- Е́двард III Плантагене́т, або Е́двард III Плантагене́тський (англ. Edward III of Plantagenet) — за назвою династії.
Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління його батька, Едуарда ІІ, Едуард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту), а також пандемія чуми «Чорна смерть». Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.
Едуард був коронований у віці чотирнадцяти років, після відречення його батька. Коли йому було лише сімнадцять, він організував заколот проти регента, Роджера Мортімера, і розпочав особисте правління. Після перемоги у війні з Шотландією він у 1340 році проголосив себе повноправним спадкоємцем французького трону, що стало причиною початку Столітньої війни. Після декількох невдач на початку війни, події для англійців складалися виключно добре; перемоги в битвах при Кресі та Пуатьє призвели до підписання вигідного миру в Бретіньї. Проте останні роки правління Едуарда III були позначені невдачами як на міжнародній, так і на внутрішній аренах, що було зумовлено бездіяльністю і поганим здоров'ям короля.
Едуард ІІІ був імпульсивною людиною, здатною, однак, на милосердні вчинки. Загалом, він був типовим королем, зацікавленим переважно у веденні військових дій. Едуард ІІІ користувався повагою свого часу і в наступні століття, але істориками вігівського спрямування був проголошений безвідповідальним авантюристом. Однак цей погляд було переглянуто, і сучасна історіографія визнає значні досягнення Едуарда ІІІ.
1373 року уклав альянс із Португалією.
- лат. Dei Gracia Rex Angliae et Franciae et Dominus Hiberniae
- укр. Божою милістю, король Англії і Франції, і господар Ібернії
- Діти:
- Едвард III // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ↑ П. К—ий Эдуард // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XL. — С. 182.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едуард III
- Генеалогічні зв'язки Едуарда III [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Про Едуарда III [Архівовано 22 червня 2013 у WebCite]
- Народились 13 листопада
- Народились 1312
- Померли 21 червня
- Померли 1377
- Поховані у Вестмінстерському абатстві
- Кавалери ордена Підв'язки
- Королі Англії
- Правителі Аквітанії
- Учасники Столітньої війни
- Люди на монетах
- Уродженці Віндзора (Англія)
- Померли в Лондоні
- Англійці французького походження
- Правителі Європи XIV століття