Ерайвайокутль
| Ерайфайокутль | ||||
|---|---|---|---|---|
 Вид на Ерайфайокутль, що показує його ширину | ||||
| 64°00′ пн. ш. 16°39′ зх. д. / 64.000° пн. ш. 16.650° зх. д. | ||||
| Тип | стратовулкан | |||
| Країна |  Ісландія | |||
| Місце знаходження | Ісландія | |||
| Гори | Серединно-Атлантичний хребет | |||
| Висота | 2 109,6 м.н.м. (пік Хванадальсхнукюр)[1] | |||
| Вік | Плейстоцен | |||
| Останнє виверження | 1727–1728 | |||
| Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
| 374010 | ||||
  Ерайфайокутль | ||||
 | ||||
 Ерайвайокутль у Вікісховищі | ||||
Ерайфайокутль (ісл. Öræfajökull) — це покритий кригою стратовулкан у південно-східній Ісландії, на південному краю льодовика Ватнайокутль. Він нависає над Кільцевою дорогою між поселеннями Гепн та Вік і Мірдал. Це найбільший діючий вулкан у країні, а на північно-західному ободі кратера на вершині знаходиться пік Хванадальсхнукюр (2 109,6 м.н.м.) — найвищий пік Ісландії. Географічно, Ерайфайокутль вважається частиною Ватнайокутль, а територія, покрита льодовиком, належить до Національного парку Ватнайокутль.
В історичні часи Ерайфайокутль вивергався двічі. В 1362 році виверження було вибухове і було викинуто величезні обсяги тефри. Район Літла-Герад (ісл. Litla-Hérað) був знищений потопом та падінням тефри. Лише більш ніж через сорок років люди знову почали заселяти цю територію, яка стала відома як Ерайфі, що ісландською буквально означає земля без гавані, але стало означати пустеля. Виверження 1727—1728 було меншим, однак потопи спричинили три жертви.
- ↑ Хванадальсхнукюр на Summitpost.com. Retrieved 2013-08-09.
- Зображення вулканів Європи
- Фото Ерайфайокутль [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на www.Icelandportfolio.com
- http://www.volcano.si.edu/world/volcano.cfm?vnum=1704-01= [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
