Ерне Гере
Ерне Гере | |
---|---|
угор. Gerő Ernő ![]() | |
![]() | |
Ім'я при народженні | угор. Singer Ernő ![]() |
Народився | 8 липня 1898[1][2][4] ![]() Требушовце, Хонт (комітат), Угорське королівство[d], Транслейтанія, Австро-Угорщина ![]() |
Помер | 12 березня 1980[1][2][…] (81 рік) ![]() Будапешт, Угорська Народна Республіка[5] ![]() |
Поховання | Фаркашреті ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | економіст, політик, шпигун, державний службовець ![]() |
Alma mater | Будапештський університет (1918) ![]() |
Знання мов | угорська[6][7] ![]() |
Членство | Угорська академія наук ![]() |
Посада | член Національних зборів Угорщини[d], member of the Provisional National Assemblyd[8], Minister of Trade and Transportd, Minister of Interior of Hungaryd[9], член Національних зборів Угорщини[d][10], член Національних зборів Угорщини[d][11] і член Національних зборів Угорщини[d][11] ![]() |
Партія | Угорська комуністична партія[12], Угорська партія трудящих[12] і Угорська соціалістична робоча партія (1962)[12] ![]() |
Родичі | Anna Fazekasd ![]() |
У шлюбі з | Erzsébet Fazekasd ![]() |
Нагороди | |
Ерне Гере (угор. Gerő Ernő, уродж. Ерне Зінгер (угор. Singer Ernő); 8 липня 1891, Требушовце — 12 березня 1980, Будапешт) — угорський політичний діяч.
Народився в єврейській родині. З 1918 року — член Комуністичної партії Угорщини. Після розгрому Угорської радянської республіки в 1919 році втік до Відня. Жив у Москві з 1923 року і грав провідну роль в апараті Комуністичного інтернаціоналу. Перебував в Іспанії під час Громадянської війни. Виступав політичним радником Національного комітету «Вільна Німеччина».
З 26 січня по 11 травня 1945 року — член Вищої Національної ради. При диктатурі Матяша Ракоші, яка багато в чому копіювала сталінський режим у СРСР, був членом Політбюро Центрального Комітету УПТ, обіймав посади міністра фінансів і міністра внутрішніх справ.
З 21 липня по 25 жовтня 1956 року обіймав посаду Генерального секретаря ЦК УПТ, до моменту її фактичного розпаду і утворення на її базі УСРП. Вважається, що якщо б Янош Кадар або Імре Надь замінив Матяша Ракоші в липні 1956 року замість Ерне Гере[прояснити], угорської революції можна було б уникнути[13].
Після своєї відставки під час Угорського повстання 1956 р., втік до СРСР. У 1961 році повернувся в Будапешт, за участь у масових репресіях був виключений з партії. Працював перекладачем.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124580246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ István V. Az Ideiglenes Nemzetgyűlés almanachja 1944–1945 — Budapest: 1994. — С. 150. — 598 с. — ISBN 963-03-3857-2
- ↑ József B., László H. Magyarország kormányai — 5 — Akadémiai Kiadó, 2004. — С. 218. — 549 с.
- ↑ https://mpgy.ogyk.hu/mpgy/hk/alm/almanach_1945-47/1945_ngy_a_t180.htm
- ↑ а б https://mpgy.ogyk.hu/mpgy/hk/alm/almanach_1947-49/1947_ngy_a_t133.htm
- ↑ а б в Történelmi Tár — 2010.
- ↑ Джоанна Гранвілл (Johanna Granville), The First Domino: International Decision Making During the Hungarian Crisis of 1956 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Texas A & M University Press, 2004. (англ.)