Перейти до вмісту

Хуана Мануела Горріті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жуана Мануела Ґорріті)
Хуана Мануела Горріті
ісп. Juana Manuela Gorriti Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніісп. Juana Manuela Gorriti Zuviría Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася15 червня 1818(1818-06-15)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Росаріо-де-ла-Фронтераd, Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла6 листопада 1892(1892-11-06)[2][3] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Буенос-Айрес, Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняРеколета Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаАргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, журналістка Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJosé Ignacio de Gorritid Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМануель Ісідоро Бельсу Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMercedes Belzú de Doradod Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Хуана Мануела Горріті у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хуа́на Мануе́ла Горрі́ті (ісп. Juana Manuela Gorriti; 15 червня 1818, Росаріо-де-ла-Фронтера[en], Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати — 6 листопада 1892, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинська і перуанська письменниця і журналистка. Перша леді Болівії (1848—1855).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в родині заможного землевласника, державного та громадського діяча, губернатора Хосе Ігнасіо де Горріті. З 1831 року разом із сім'єю жила у вигнанні в Болівії, бідувала. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на той час капітаном болівійської армії, майбутнім президентом Болівії Мануелем Ісідоро Бельсу в 1848—1855 роках.

Навчалася в монастирі, переїхала до Ла-Паса, де у 15-річному віці вийшла заміж за Мануеля Ісідоро Бельсу. У пари було троє дітей.

Згодом Хуана Горріті переїхала з Болівії до Перу, де зайнялася літературною діяльністю. Вчителювала, започаткувала школу. У Лімі, де вона жила, стала відомою, впливовою журналісткою. Друкувалася в престижній газеті El Comercio, Revista de Lima.

Була активною феміністкою, що відбивалося у багатьох її журнальних статтях. У своїх публікаціях закликала та надихала жінок брати на себе сучасні гендерні ролі, які були більш поширеними в Європі та Північній Америці. Прагнула, щоб жінки були почуті, здобули освіту і не боялися йти проти застарілих норм.

Їй приписують створення на початку ХІХ століття страви Сальтенья.

Померла 6 листопада 1892 року в Буенос-Айресі. Спочатку була похована на цвинтарі Реколета, згодом її рештки було перенесено до Патеону у Кафедральному соборі міста Сальта.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Авторка низки романів та збірок оповідань.

Романи

[ред. | ред. код]
  • El pozo de Yocci (1869)
  • Oasis en la Vida (1888)
  • La tierra natal (1889)
  • Álbum de un peregrino
  • La Quena

Збірники оповідань

[ред. | ред. код]
  • Sueños y realidades (1865)
  • Panoramas de la vida (1876)
  • Misceláneas (1878)
  • El mundo de los recuerdos (1886)

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Ім'я письменниці носить низка шкіл в Аргентині.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://catalogo.bn.gov.ar/F/?func=direct&doc_number=000032389&local_base=BNA10
  2. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б FemBio database

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуана_Мануела_Горріті&oldid=41739614