Захвалинський Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Захвалинський Сергій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Захвалинський
 Хорунжий
Польща майор
Майор УНР (в еміграції)
Загальна інформація
Народження1 липня 1902(1902-07-01)
м. Носівка, Ніжинський повіт,
Чернігівська губернія,
Російська імперія
Смерть3 серпня 1977(1977-08-03) (75 років)
м. Трентон, США США
ПохованняЦвинтар святого Андрія,
Саут-Баунд-Брук
Псевдо«Орлик»
Військова служба
Приналежність УНР
Рід військ Армія УНР
Війни / битвиУкраїнсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Захвалинський Сергій Іванович (псевдо «Орлик»; 1 липня 1902(19020701), м. Носівка, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія — 3 серпня 1977, Трентон, США) — учасник бою під Крутами в січні 1918 на боці УНР, хорунжий Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Хорунжий 1-го кінного ім. Максима Залізняка полку

Учасник бою під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Старшина Кінного полку імені Максима Залізняка (1920—1921). Уславився тим, що на чолі кінного роз'їзду з шаблею наголо взяв у полон цілу роту більшовиків[1]. Отримав звання хорунжого.

Учасник Першого Зимового Походу.

Напередодні Другої світової війни разом з дружиною та донькою проживав у Подєбрадах та Празі (Чехословаччина) у великій скруті. Тут він здобув фах інженера (випускник Чеської політехніки, Прага, 1931), працював виховником в українській гімназії в Модржанах, в українських організаціях і товариствах на Закарпатті. У 1935 році працював учителем державної школи у селі Рокосово.

Коли Закарпатська Україна боролася за свою незалежність, він одним із перших вступив до Карпатської Січі.

За контрактом служив офіцером (у званні майор) у польській армії.

Старшина українського шуцманшафту у складі німецької армії (1941—1944). 1941-му очолював українські військові формування в Києві[1]. Після Другої світової війни мешкав на еміграції в Німеччині, потім в США.

Працював виховником в українських організаціях й товариствах Німеччини та США.

3 травня 1969 р був обраний заступником голови орденської ради Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої». Цей склад ради було затверджено президентом УНР в еміграції 27 червня 1969[2].

Похований на цвинтарі у Саут-Баунд-Брук у США[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою. Портал АНТИКОР. Архів оригіналу за 28 листопада 2018.
  2. = НАГОРОДНА СПРАВА УРЯДІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ, 1917-1992 [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] НАН України
  3. Захвалинський Сергій. Віртуальний військовий некрополь Армії Української Народної Республіки і Української Держави - 1914-1936. Архів оригіналу за 9 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]