Зональні турніри

Зональні турніри зі шахів — початковий етап системи розіграшу чемпіонату світу. Затверджений 18-м конгресом ФІДЕ в Гаазі в 1947 році. Спочатку зональні турніри повинні були проходити у 8 зонах, на які ФІДЕ розподілили всі національні шахові федерації, що входять до її складу. Канада, СРСР і США були виділені в самостійні зони. Намічені на 1947 зональні турніри провести не вдалося, в тому числі і в СРСР. Відбулося лише 2 турніри в Хілверсюмі та Гельсінкі. Кваліфікаційний комітет ФІДЕ склав персональний список 20 учасників міжзонального турніру, включаючи чемпіонів США і Канади Ісаака Кешдена і Деніела Яновського. Від СРСР в список були включені Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Олександр Котов, Андор Лілієнталь (замість Ісаака Кешдена, який відмовився брати участь), В'ячеслав Рагозін і Сало Флор.

Надалі зональні турніри проводилися кожні 3 роки. До 1987 року кількість зон зросла до 13. У зоні яку представляла шахова федерація СРСР відбір учасників для міжзональний турнірів проводився або в чемпіонатах СРСР, або в спеціальних зональних турнірах.

Зональні турніри в СРСР

Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
1951	Москва	19-й чемпіонат СРСР	Пауль Керес	9	2	6	12 із 17
1955	Москва	22-й чемпіонат СРСР	Юхим Геллер	10	5	4	12 із 19 ^[1]
1958	Рига	25-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	10	3	5	12½ з 18
1961	Москва	28-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	9	1	9	13½ з 19
1964	Москва	Матч-турнір семи	Борис Спаський	4	2	6	7 із 12
1966/1967	Тбілісі	34-й чемпіонат СРСР	Леонід Штейн	8	2	10	13 із 20
1969	Москва	37-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	7	1	14	14 із 22 ^[2]
1972	Баку	40-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	9	0	12	15 із 21
1975	Вільнюс						9 із 15
1978	Львів		Юрій Балашов	5	1	8	9 із 14
1982	Єреван		Артур Юсупов	7	1	7	10½ з 15
1985	Рига	52-й чемпіонат СРСР	Михайло Гуревич	6	3	10	11 із 19 ^[3]
1987	Мінськ	54-й чемпіонат СРСР	Олександр Белявский	7	2	8	11 із 17 ^[4]
1990	Львів	Зональний турнір СРСР 1990	Смбат Лпутян Олексій Широв Олексій Дрєєв Леонід Юдасін				6 из 9 6 із 9 6 із 9 6 із 9

Зони

I зона (Західноєвропейська)
II зона (Центральноєвропейська)
III зона (Східноєвропейська)
IV зона (СРСР)
V зона (США)

VI зона (Канада)
VII зона (Центральноамериканська)
VIII зона (Південноамериканська)
IX зона (Західноазійська)
X зона (Східноазійська)

Цикл 1947—1950

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
середньо-європейська	1947	Хілверсюм		Альберик О'Келлі	8	0	5	10½ з 13
північна		Гельсінкі		Еро Бьок	8	1	2	9 із 11 ^[5]
США	1946	Нью-Йорк	Чемпіонат США	Айзек Кешден				з
канадська	1947	Квебек	Чемпіонат Канади	Деніел Яновський				з

ФІДЕ не вдалося провести решту зональних турнірів і через це визначення 16 учасників міжзонального турніру (крім Альберика О'Келлі^[6], Єро Бьока, Айзека Кешдена^[7] та Деніела Яновського) поручили кваліфікаційній комісії, до якої увійшли представники 11 національних федерацій. Члени комісії представили списки, в яких перше місце давало 20 очок, друге — 19, третє — 18 і так далі.

Кваліфікаційна комісія встановила такий склад: Основний:

Кандидаты:

Решта кандидатів:

Цикл 1951—1953

Зони (Кваліфіканти):

I Західноєвропейська (Глігоріч, Унцікер, Матанович, Прінс, Голомбек)
II Східноєвропейська і африканська (Пахман, Сабо, Барца, Штольц, Фолтис)
III Азійська (австралійська і ново-зеландська) (Вейд)
IV СРСР (Геллер, Котов, Авербах, Петросян, Тайманов)

V США (Стайнер)
VI Канада (Вайтоніс)
VII Центральноамериканська (Санчес)
VIII Південноамериканська (Болбочан, Елісказес, Пильник)

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1951	Бад-Пірмонт		Светозар Глігорич	9	1	4	11 із 14
II	1951	Марианські-Лазні		Людек Пахман	10	0	6	13 із 16
III				Роберт Вейд				із
IV	1951	Москва	19-й чемпіонат СРСР	Пауль Керес	9	2	6	12 із 17
V				Герман Стайнер				із
VI	1951	Ванкувер	Чемпіонат Канади	Повілас Вайтоніс	9	0	3	10½ з 12
VII				Луїс Санчес				із
VIII	1951	Мар-дель-Плата		Хуліо Болбочан Еріх Елісказес	16 18	0 2	6 2	19 із 22 19 із 22

Радянські шахісти на підставі результатів XIX першості країни і з урахуванням успіхів у інших змаганнях виділили для участі в міжзональному турнірі гросмейстерів Юхима Геллера і Олександра Котова, майстрів Юрія Авербаха, Тиграна Петросяна і Марка Тайманова. Лише Котов був учасником попереднього міжзонального турніру 1948 року.

Десять представників Європи і Африки визначилися двома зональними турнірами. На початку 1952 року помер Ян Фолтис, і його місце було надано першому кандидату зони Гідеону Штальбергу, який не використав своє право участі в зональному турнірі. США з наданих двох місць використали лише одне — для Стейнера. Друге передали першому кандидатові від американських зон Пильнику.

Цикл 1954—1956

Зональні турніри Європи були організовані за новою системою, затвердженою XXVII конгресом ФІДЕ. За цією системою країни, що представлені в зонах більш ніж одним учасником, направляють їх не в один і той самий турнір (як було раніше), а в усі три турніри, відповідно до встановленого списку.

Зони:

I
II
III
IV СРСР

V США
VI Канада
VII

Каракас (центральноамериканська зона)

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
	1954	Мюнхен		Вольфганг Унцікер	11	0	8	15 із 19
	1954	Прага/Маріанські Лазні		Людек Пахман	12	1	6	15 із 19
	1954	Мар-дель-Плата/Буенос-Айрес		Оскар Панно	14	0	7	17½ з 21
	1954	Каракас		Антоніо Медіна				10 із
IV	1955	Москва	22-й чемпіонат СРСР	Юхим Геллер	10	5	4	12 із 19 ^[1]
V	1954	Нью-Йорк	Чемпіонат США	Артур Бісгаєр	7	0	6	10 із 13
VI	1953	Вінніпег	Чемпіонат Канади	Ф. Андерсон Деніел Яновский	7 6	1 0	0 2	7 із 8 ^[8] 7 із 8

Цикл 1957—1959

Зони:

I Західноєвропейська
II Центральноєвропейська
III Східноєвропейська
IV СРСР
NA США

VI Канада
VII Центральноамериканська
VIII Південноамериканська
IX Азійська

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1957	Вагенінген		Ласло Сабо	10	0	7	13½ з 17
II	1957	Дублін		Людек Пахман	12	0	5	14½ з 17
III	1957	Софія		Мирослав Філіп	7	0	5	9½ з 13
IV	1958	Рига	25-й чемпіонат СРСР	Михайло Таль	10	3	5	12½ з 18
V	1957/1958	Нью-Йорк	12-й чемпіонат США	Боббі Фішер	8	0	5	10½ з 13
VI	1957	Каракас		Борис де Грейф				11 із
VII	1957	Ріо-де-Жанейро		Оскар Панно	12	1	2	13 із 15
VIII	1957		Чемпіонат Канади	Повілас Вайтоніс				8½ з 9
IX	1957	Маніла		Родольфо Кардосо				8 із

Цикл 1960—1962

Тоді ФІДЕ складалася з понад 50 шахових федерацій, які були розділені на 9 зон:

I Західноєвропейська
II Центральноєвропейська
III Східноєвропейська
IV СРСР
V США

VI Канада
VII Центральноамериканська
VIII Південноамериканська
IX Азійська
- а. Південноазійська і Тихоокеанська
- б. Західно- та Центральноазійська

З кожної зони кваліфікувалися від 1 до 4 учасників.

Зона	Рік	Місто	Турнір	Переможець	+	−	=	Результат
I	1960	Мадрид		Светозар Глігорич Артуро Помар Лайош Портиш Ян Хейн Доннер	8 8 6 7	2 2 0 1	5 5 9 7	10½ из 15 ^[9] 10½ з 15 10½ з 15 10½ з 15
II	1960	Берг ен Даль		Фрідрік Олафссон	6	0	3	7½ з 9 ^[10]
II	1961	Маріанські Лазні		Фрідрік Олафссон	10	0	5	12½ з 15
III	1960	Будапешт		Гедеон Барца	8	2	5	10½ з 15
IV	1961	Москва	28-й чемпіонат СРСР	Тигран Петросян	9	1	9	13½ з 19
V	1960/1961		15-й чемпіонат США	Боббі Фішер	7	0	4	9 із 11
VI				Деніел Яновский				із
VII		Каракас		Мігель Куеллар				7½ з
VIII		Сан-Паулу		Х. Болбочан	11	1	5	13½ из 17
IXa		Сідней		Сесіл Пурді				7 із
ІХб		Мадрас	Матч проти Сукіена Момо	Мануель Аарон	3	1	0	3 из 4
IX	1961	Мадрас	Матч против Сесіл Пурді	Мануель Аарон	3	0	0	3 із 3

Примітки

↑ ^а ^б Переміг Василь Смислов у додатковому матчі з рахунком 4 : 3 (+1 =6)
↑ Переміг у додатковому матчі Лева Полугаєвського з рахунком 3½ : 1½ (+2 =3)
↑ Завдяки кращому коефіцієнту в основному турнірі
↑ Переміг Валерія Салова в додатковому матчі з рахунком 3:1 (+2 =2)
↑ Матч проти Йости Штольца завершився внічию й Бека визнали переможцем, оскільки в турнірі він переміг Штольца
↑ ^а ^б Відмовились від участі
↑ ^а ^б Не передбачаючи особливих досягнень від своїх представників шахова федерація США не забезпечила участь у турнірі Айзеку Кешдену й Арнольду Денкеру, а тим більше не претендувала на включення кандидата Ізреєла Горовиця.
↑ Своїм представником Канадська шахова федерація призначила Яновського
↑ У додатковому матч-турнірі: 1) Светозар Глігорич — 3½; 2-3) Артуро Помар и Лайош Портіш — 3; 4) Ян Хейн Доннер — 2½.
↑ Турнір не вважався зональним, оскільки влада Нідерландів не допустила в представника НДР Вольфганга Ульмана

Джерела

Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1947—1949 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1951 г. С. 55—58.
Л. Я. Абрамов: «Шахматы за 1951—1952 гг.». Москва. «Физкультура и спорт», 1953 г. С. 18—19.
М. А. Бейлин: «Шахматы за 1957 год». Москва. «Физкультура и спорт», 1959 г. С.208—211.

Посилання

Список зональних турнірів на сайті mark-weeks.com [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
Zonals in USSR, CIS and Asia(англ.)
European Zonals(англ.)
Zonals in the Americas and Africa(англ.)

[autogenerated1-1] а ^б Переміг Василь Смислов у додатковому матчі з рахунком 4 : 3 (+1 =6)

[2] Переміг у додатковому матчі Лева Полугаєвського з рахунком 3½ : 1½ (+2 =3)

[3] Завдяки кращому коефіцієнту в основному турнірі

[4] Переміг Валерія Салова в додатковому матчі з рахунком 3:1 (+2 =2)

[5] Матч проти Йости Штольца завершився внічию й Бека визнали переможцем, оскільки в турнірі він переміг Штольца

[Відмовились-6] а ^б Відмовились від участі

[США-7] а ^б Не передбачаючи особливих досягнень від своїх представників шахова федерація США не забезпечила участь у турнірі Айзеку Кешдену й Арнольду Денкеру, а тим більше не претендувала на включення кандидата Ізреєла Горовиця.

[8] Своїм представником Канадська шахова федерація призначила Яновського

[9] У додатковому матч-турнірі: 1) Светозар Глігорич — 3½; 2-3) Артуро Помар и Лайош Портіш — 3; 4) Ян Хейн Доннер — 2½.

[10] Турнір не вважався зональним, оскільки влада Нідерландів не допустила в представника НДР Вольфганга Ульмана

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]