Берлін-Зоологічний Сад
Берлін-Зоологічний Сад | |
Дата створення / заснування | 1882 і 1878 |
---|---|
Названо на честь | Берлінський зоопарк |
Країна | Німеччина |
Адміністративна одиниця | Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф |
Місце розташування | Шарлоттенбург |
Власник | Deutsche Bahn |
Оператор | DB InfraGOd |
Архітектор | Ernst Dircksend |
Дата офіційного відкриття | 7 лютого 1882 |
Обслуговується маршрутом | Locomored і Intercity[d] |
Залізнична лінія | Берлінський штадтбан |
Тарифна зона | Berlin A fare zoned |
Кількість посадкових країв платформ | 6 |
Кількість колій обслуговування | 3 |
Статус спадщини | пам'ятка культури[d] |
Станція пересадки | Цоологішер-Ґартенd |
Категорія станції | category 2 railway stationd |
Стан використання | використовується[d][1] |
Офіційний сайт | |
Берлін-Зоологічний Сад у Вікісховищі |
52°30′26″ пн. ш. 13°19′57″ сх. д. / 52.507222222222° пн. ш. 13.3325° сх. д.
Вокзал «Берлін — Зоологічний Сад» (нім. Bahnhof Berlin Zoologischer Garten) — важливий транспортний вузол Берліна. Під вокзалом Берлінської міської електрички розташована станція метро. Вокзал розташований поблизу Берлінського зоопарку.
7 лютого 1882 року для «місцевого руху» було відкрито «Berliner Stadteisenbahn» (міську залізницю), а разом з нею і станцію Зоологічний Сад із залом завдовжки 71 метр. Починаючи з 1884 року, на станції, яка була забезпечена другою платформою під залом довжиною 109 метрів, зупинялися також приміські поїзди та поїзди далекого сполучення, що курсували зі сходу на захід[2]. До 1920 року станція розташовувалася в незалежному місті Шарлоттенбург.
До Олімпійських ігор, запланованих на 1936 рік, станцію було докорінно перебудовано і розширено колії далекої залізниці. Будівництво нового залу міжміського поїзда тривало до 1940 року.
Після закриття Ангальтського вокзалу в 1952 став єдиним вокзалом далекого сполучення і головним транспортним вузлом Західного Берліна.
З 2015 року вокзал був відремонтований приблизно на 100 мільйонів євро. На початку 2021 року головний зал загалом був добудований. Щодня станцією користуються близько 100 000 пасажирів.
- автобус:
- 100, 110, 200, 204, 245, 249, X10, X34, N1, N2, N9, N10, N26
- M29, M45, M46, M49
- метростанцію лінії U2 і U9,
- станцію S-Bahn лінії S3, S5, S7 і S9.
Станцію обслуговують наступні служби:[3]
- IRE 1 Гамбург – Ільцен – Стендаль – Берлін
- RE 1 Магдебург – Бранденбург – Потсдам – Берлін – Фюрстенвальде – Франкфурт (Одер) (– Котбус)
- RE 2 Вісмар – Шверін – Віттенберге – Науен – Берлін – Кенігс Вустерхаузен – Люббен – Котбус
- RE 7 Дессау – Бад-Бельціг – Міхендорф – Берлін – Аеропорт Берлін-Шенефельд – Вюнсдорф-Вальдштадт
- RB 14 Науен – Фалькензе – Берлін – Аеропорт Берлін-Шенефельд
- RB 21 Вустермарк – Гольм – Потсдам – Берлін
- RB 22 Кенігс-Вустераузен - Берлін-Шенефельд Аеропорт - Зармунд - Гольм - Потсдам - Берлін
- Berlin S-Bahn S3 Шпандау – Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Карлсгорст – Кепенік – Еркнер
- Berlin S-Bahn S5 Весткроїц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Ліхтенберг – Штраусберг-Норд
- Berlin S-Bahn S7 Потсдам – Ванзеє – Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Ліхтенберг – Аренсфельде
- Berlin S-Bahn S9 Шпандау – Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Шеневайде – Берлін-Шенефельд Аеропорт
- Ірландський рок-гурт U2 присвятив вокзалу «Зоологічний Сад» свою пісню «Zoo Station».
- На цьому вокзалі відбувається дія книги «Ми, діти з вокзалу Зоо» (de: Wir Kinder vom Bahnhof Zoo[de]), написаної на основі інтерв'ю з Крістіаною Ф. та поставленого за книгою кінофільму.
- Станція є місцем дії відомої пісні Big In Japan групи Alphaville, при цьому автор пісні згадує станцію як популярне місце зустрічі наркоманів[4][5].
- ↑ https://zhv.wvigmbh.de/
- ↑ Stadtbahn-Historie in: Eisenbahnstadt Berlin (Eisenbahn-Journal Special 2/2015), S. 50
- ↑ Timetables for Berlin Zoologischer Garten station (нім.)
- ↑ Big In Japan by Alphaville. songfacts.com (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 28 травня 2011.
- ↑ SongMeanings. Lyrics . Alphaville - Big In Japan (англ.). songmeanings.net. 19 січня 2009. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 28 травня 2011.