Діамантник зебровий
| Діамантник зебровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Taeniopygia guttata (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Діамантник зебровий[1], або зяблик-зебра, або амадина зеброва, або астрильд зебровий (Taeniopygia guttata) — найпоширеніший вид астрильдових (Estrildidae) Центральної Австралії, Індонезії та Східного Тимору, також інтродукований до Пуерто-Рико, Португалії і США. Вокалізація діамантника зебрового включає деренчання, трелі та короткі голосові сигнали.
Довжина тіла діамантника зебрового приблизно 10 см. Назва птаха походить від чорно-світлих смужок на грудях, схожих на «зебровий» візерунок. Короткий дзьоб світло-червоного кольору пристосований для збирання зерен і різноманітного насіння, розкушування плодів. На хвості амадини чорно-білі смуги.
Птахи переважно харчуються насінням та комахами. Особливістю діамантника зебрового є те, що вона протягом тривалого проміжку часу (кілька тижнів і навіть місяців) може обходитися без води. В сечі птаха міститься зовсім мало рідини, що допомагає запобігти зневодненню.
Діамантник зебровий населяє Австралію, Малі Зондські острови, а також є інтродукованою до Пуерто-Рико, Португалії і США.
Діамантник зебровий заселяє майже всю територію Австралії: зарослі травою рівнини, поодинокі чагарники та дерева. Птахи надають перевагу місцям недалеко від води. Їх також можна побачити в міських парках і садах. Під час гніздування птахи збираються в невеликі колонії приблизно по 20 пар птахів. Самці приваблюють самок своїми шлюбними танцями, ритмічно помахуючи хвостами.
Гніздо діамантника зебрового має пляшкоподібну форму. Його будують із тонких гілочок, сухих травинок та інших волокон, всередині вимощують кролячою або овечою шерстю і пір'ям. Вхід в гніздо у більшості випадків знаходиться збоку. Для зебрових амадин характерно надзвичайно швидке статеве дозрівання. Так, у природі зазначено їх розмноження вже у шеститижневому віці, а при утриманні в неволі зеброві амадини успішно розмножуються починаючи з 3 – 5 місяців. В особливо сприятливі роки можлива поява чотирьох виводків протягом року. У кладці від трьох до семи яєць блідо-зеленкуватого відтінку. Висиджування триває приблизно 12 днів і вже через 21 день пташенята можуть вилітати із гнізда.
Один з найбільш популярних птахів, яких розводять любителі. Був завезений в Європу в 1879 і одомашнений. За півтора століття утримання в неволі було отримано безліч різних забарвлень, більшість з яких нині зосереджені у США та Європі. У ході селекції були виведені чисто білі, палеві, рясні зеброві амадини, породи «пінгвін», чубаті та інші. Доведено можливість гібридизації зебрових амадин з багатьма видами астрильдових. Найчастіше гібриди безплідні.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Астрильд зебровий. Zoolog.com.ua [Архівовано 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |