Линник Зінаїда Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зінаїда Петрівна Линник)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Линник Зінаїда Петрівна
Народження21 вересня (4 жовтня) 1911
Малі Будища
Смерть26 квітня 1990(1990-04-26) (78 років)
 Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльністьхудожниця
ВчительКришталь Марія Федотівна і Оначко Наталія Іванівна
ПрацівникЗавод «Художній керамік»

Зінаїда Петрівна Ли́нник (дошлюбне прізвище — Кононенко[1]; нар. 4 жовтня 1911, Малі Будища — пом. 26 квітня 1990, Опішня) — українська майстриня керамічного розпису. Дочка художника-кераміста, іконописця, народного маляра Петра Кононенка, дружина гончаря Наума Линника[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 21 вересня [4 жовтня] 1911(19111004) року в селі Малих Будищах (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Упродовж 1927—1929 років навчалася в Опішнянській гончарній профтехшколі. Також приватно її навчали майстрині Наталія Оначко та Марія Кришталь. 1931 року закінчила керамічні курси у Миргороді, які очолював Станіслав Патковський.

Протягом 1929—1966 років (з перервою: 1933 року впродовж кількох місяців працювала в гончарній майстерні, заснованій при Миргородському керамічному технікумі імені Миколи Гоголя[1]) працювала в артілі (згодом — заводі) «Художній керамік» у Опішні. Померла в Опішні 26 квітня 1990 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1930–1960-х роках, використовуючи зображення рослинних мотивів, птахів і свій­ських тварин, яскраво розмальовувала декоративний та ужитковий посуд (полумиски, тарелі, вази, куманці, глечики, барила, баклаги). Створювала поліхромні облицювальні плитки для будинків (зокрема гуртожиток у Полтаві на вулиці Пролетарській, № 52–54). Після виходу на пенсію у 1970–1980-х роках створювала квіткові композиції на папері.

Брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках з 1949 року.

Окремі роботи зберігаються у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні, Полтавському і Харківському художніх музеях, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному музеї у Львові, Канівському музеї народного декоративного мистецтва.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]