Конотопський завод «Червоний металіст»
| Тип | підприємство |
|---|---|
| Правова форма | відкрите акціонерне товариство |
| Галузь | машинобудування |
| Засновано | 1916[1] |
| Закриття (ліквідація) | 2009 |
| Штаб-квартира |  Україна, м. Конотоп, вул. Віктора Деняка, 5 |
| krasnyimetalist.com | |
| Нагороди |  |
 | |
Конотопський завод «Червоний металіст» — українське промислове підприємство в Конотопі на Сумщині, що припинило існування 2009 року.
Після початку першої світової війни потреби російської армії в боєприпасах збільшилися. У серпні 1916 року в місті був створений снарядний завод[1][2].
2 листопада 1917 року в місті була встановлена радянська влада, але 28 листопада 1917 року армія УНР звільнила Конотоп. Втім, їх вигнали з міста внаслідок заколоту, скоєного Конотопським комітетом РСДРП(б) в ніч з 9 на 10 січня 1918 року, однак у березні 1918 року місто зайняли німецькі війська (що лишилися тут до листопада 1918 року). Надалі Конотоп перебував у зоні бойових дій перших визвольних змагань, тому влада в місті багаторазово змінювалася[1].
Після повторного встановлення радянської влади в місті 25 листопада 1919 року розпочалося відновлення підприємств міста, і вже влітку 1921 року на колишньому снарядному заводі розпочалося виробництво соломорізок, молотарок, віялок, плугів та культиваторів, а пізніше був збудований новий цех, у якому виготовляли запасні частини для тракторів[1].
У процесі індустріалізації завод був реконструйований і перетворений на підприємство електромеханічної промисловості. Разом із виготовленням сільськогосподарських машин тут було виробництво самоцентруючих патронів для станків і кіноапаратів «Мантенорд»[1].
1933 року завод одним з перших у СРСР розпочав виробництво електробурів та електроінструментів для вугільної промисловості[1].
У середині 1930-х років чисельність робітників заводу зросла до 1100 осіб, тут широко розгорнувся стаханівський рух і рух раціоналізаторів; внаслідок цього 28 листопада 1935 року завод достроково виконав річний виробничий план і до кінця року забезпечив додатковий прибуток обсягом у 187 тисяч рублів[1].
1940 року на підприємстві поширився рух багатоверстатників[1].
Після початку німецько-радянської війни через наближення лінії фронту до міста устаткування заводу було евакуйовано. Надалі, з вересня 1941 року до 6 вересня 1943 року Конотоп був окупований німецькими військами. Відступаючи, німці підірвали всі промислові підприємства (зокрема «Червоний металіст»), однак відновлення заводу розпочалося вже згодом після звільнення міста[1].
Показники 4-го п'ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР (1946—1950) завод виконав достроково, за три роки та 11 місяців, із позаплановим прибутком 5 млн рублів, і в грудні 1949 року почав виконувати замовлення на рахунок 1951 року. Обсяг виготовленої в 1949 році продукції вп'ятеро перевищив обсяг виробництва заводу 1940 року[1].
Протягом цього ж часу завод надавав допомогу колгоспам області, для яких виготовив 200 культиваторів і 68 кукурудзодробилок. А колгоспам «Заповіти Ілліча» і «Вперед» була надана шефська допомога — виконання робіт на суму 500 тисяч рублів[1].
1954 року збудований будинок культури заводу «Червоний металіст».
1961—1965 року на заводі були побудовані нові цехи. Крім того, у червні 1962 року при заводі був утворений науково-дослідницький проєктно-конструкторський інститут «Автоматвуглерудпром», що лише протягом 1962—1965 рр. виконав 40 науково-дослідницьких і 100 проєктно-конструкторських робіт. Створення інституту дозволило на 40 % скоротити терміни запровадження нової техніки у виробництво[1].
1966 року за виробничі досягнення завод був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора[1].
Станом на 1972 рік основною продукцією заводу «Червоний металіст» була автоматика для вугільної та гірничорудної промисловості[3].
Загалом, у радянський час завод був одним із найбільших підприємств міста[4][1][3][5], чисельність його співробітників становила до 8 тисяч осіб, а продукція експортувалася в 33 країни[2].
За словами замісника генерального директора заводу В. Н. Співакова, тоді «Червоний металіст» був градотворчим підприємством Конотопа (забезпечуючи 67 % бюджетних видатків); на цей кошт були збудовані житло, дитячі садочки, палац культури, стадіон, селище для чорнобильців і ферми[6].
Після проголошення незалежності України завод перейшов у ведення міністерства вугільної промисловості України[7].
У березні 1995 року Верховна Рада України включила завод до переліку підприємств і організацій України, що не підлягають приватизації через загальнодержавне значення[7].
У травні 1995 року Кабінет Міністрів України затвердив рішення про приватизацію спеціального проєктно-конструкторського бюро, що діяло в кооперації із заводом[8].
У серпні 1997 року завод був включений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України[9].
2002 року розпочався процес реорганізації заводу, у процесі якої державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство[10].
Основна частина акцій підприємства, що перебували в державній власності, була продана Сумським відділенням Фонду державного майна України у вересні 2004 року[11], після чого завод закінчив 2004 рік зі збитком 650 тисяч гривень. У березні 2006 року за 1,3 млн гривень були продані останні 37,37 % акцій заводу, що лишилися в державній власності[12].
У грудні 2006 року розпочалася процедура банкрутства підприємства[10] (де на момент працювала близько 1000 осіб)[2].
28 квітня 2007 року був затверджений план санації «Червоного металіста», що передбачав продаж його цілісного майнового комплексу. Договір купівлі-продажу майна (включно з приміщеннями, спорудами, комунікаціями й устаткуванням на 34 га території) був підписаний того ж дня[13]. У листопаді 2007 року господарський суд Сумської області визнав завод банкрутом і розпочав процедуру його ліквідації; протягом 2008 року частина акцій заводу числилася за Фондом державного майна України, але в травні 2009 року завод припинив існування[10].
До 2010 року виробниче устаткування підприємства було майже цілком демонтовано. У вересні 2010 року на території колишнього заводу діяла напівкустарна майстерня із виробництва тари для сміття[14].
- На підприємстві виходила заводська багатотиражна газета[1].
- 1965 року за вул. Червоноармійською на пам'ять загиблим унаслідок Другої світової війни робітникам заводу «Червоний металіст» був встановлений обеліск.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Конотоп // Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
- ↑ а б в Александр Пальчун. Возродится ли «Красный металлист»? [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // щотижневник «2000», 8 грудня 2006
- ↑ а б Конотоп // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 13. М., «Советская энциклопедия», 1973. стр.36
- ↑ Конотоп // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 22. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1953. стр.398-399
- ↑ Конотоп // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.620
- ↑ Валерій Миколайович Співаков. Нерадивых руководителей больше нет? [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // еженедельник «2000», № 12 (454) от 20 — 26 марта 2009
- ↑ а б Постанова Верховної Ради України № 88/95-ВР від 3 березня 1995 р. «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням». Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ «14012886 Конотопське спеціальне проєктне конструкторсько-технологічне бюро»
Постанова Кабінету міністрів України № 343б від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.] - ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ а б в Таких здесь нет. В Сумской области исчез электромеханический завод [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Деловая столица» (Киев) от 25 мая 2009
- ↑ Сумское отделение ФГИУ в этом году продало акций предприятий на сумму более 2 млн грн. К продаже готовы еще ряд пакетов акций [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // «Данкор» от 21 вересня 2004
- ↑ ФГИУ пристроил металлистов [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Укррудпром» от 31 марта 2006
- ↑ Не краснея. Завод «Красный металлист» лишился имущества [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Укррудпром» от 11 июля 2007
- ↑ Не подведите президента! [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // еженедельник «2000», № 38 (526) от 24 — 30 сентября 2010
- Є. Ю. Маленко. Конотоп: історико-краєзнавчий нарис. Харків: «Прапор», 1970. — 104 с.