Військовий орден Марії Терезії
| Військовий орден Марії Терезії нім. Militär–Maria Theresien–Orden | ||||
 | ||||
 | ||||
| III ступінь | ||||
 | ||||
| ||||
| Девіз | лат. FORTITUDINI (За хоробрість) | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія → Австрійська імперія →.svg){kind=small} Австро-Угорщина → Австрія | |||
| Тип | орден | |||
| Вручається: | офіцери, військові | |||
| Статус | не вручається | |||
| На честь: | Марія Терезія | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 18 червня 1757 | |||
| Перше: | 1758 | |||
| Останнє: | 1931 | |||
| Нагороджено: | 1241 особу | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Кавалери ордена Марії Терезії (76) | ||||
| Черговість | ||||
| Старша нагорода | Орден Зоряного хреста | |||
| Молодша нагорода | Королівський угорський орден Святого Стефана | |||
 Військовий орден Марії Терезії у Вікісховищі | ||||
Військовий орден Марії Терезії (нім. Militär–Maria Theresien–Orden, угор. Katonai Mária Terézia-rend) — австрійський військовий орден, заснований 18 червня 1757 року імператрицею Марією Терезією. Був найвищою військовою відзнакою у австрійській монархії.
Військовий орден Марії Терезії заснований імператрицею Марією Терезією 18 червня 1757 року, на честь перемоги над військами Прусського королівства в битві при Коліні, в ході Семирічної війни. Орден призначався тільки для нагородження військових. Першим нагородженим став командувач битви при Коліні фельдмаршал Леопольд Йосиф фон Даун.
У 1918 році, після розпаду Австро–Угорщини, останній імператор Карл I передав права нагородження орденом Орденській раді. У 1931 році відбулося останнє нагородження орденом, після чого Рада постановила, що подальші нагородження проводитися не будуть. Всього було відзначено 1241 особу. Останній кавалер ордена Готтфрід фон Банфілд помер у 1986 році.
Орденом нагороджувалися офіцери, за їх особливі заслуги та доблесні вчинки, у тому числі мужній акт перемоги над ворогом. Також за успішні військові дії, що мали суттєвий вплив на кампанію та були з власної ініціативи офіцера, і, як наслідок, відзначалися без докорів та засудження вищим військовим командуванням. Це породило популярний міф про те, що нагороду вручали за успішну дію, всупереч наказу.
Статут ордена не допускав, щоб при носінні його поруч із ним були інші іноземні відзнаки. За статутом, прийнятим у 1758 р., орденом не могли нагороджуватися іноземці, але це правило ніколи не дотримувалася. Так, наприклад, кавалерами ордена були російський імператор Олександр I, німецький імператор Вільгельм II, фон Мольтке, А. В. Суворов, князь Багратіон і герцог Веллінгтон, а також багато інших знамениті воєначальники.
Відзначені Лицарським хрестом отримували довічний титул лицаря (рітера) в австрійському дворянстві та допускалися до суду. Після подальшої петиції вони могли претендувати на спадковий титул барона (Freiherr). Вони також мали право на пенсію. Вдови нагороджених до кінця життя мали право на половину пенсії свого чоловіка.
.jpg)
Спочатку орден мав два класи:
- Великий хрест;
- Лицарський хрест.
- Великий Хрест із нагрудною зіркою;
- Командорський хрест;
- Лицарський хрест.
 | ||
| Ступені | ||
|---|---|---|
|
 |
 |
Великий хрест ордена являє собою позолочений хрест з білою емаллю. Центральний медальйон емальований в кольорах австрійського ерцгерцогського гербу — поле, розділене по горизонталі на три частини — червоної, білої та червоної емалей — і обрамлений кільцем білого кольору з надписом «лат. FORTITUDINI» (За хоробрість). На реверсі ордена поміщені літери «М. Т.» і «F» (Марія–Терезія і Франц), обрамлений зеленим лавровим вінком у золотому обідку. Знаки ордена могли прикрашатися діамантами.
Стрічка–перев'язь ордена — шовкова муарова, з бантом біля стегна, шириною близько 100 мм, червона з широкою білою смугою посередині.
Командорський знак аналогічний знаку Великого Хреста, але носився на шийній стрічці.
Лицарський знак має менші розміри і носився на грудях на стрічці, складеній трикутником.
- Франц Йосиф І (імператор Австро–Угорщини) ;
- Леопольд Йоcиф фон Даун, (фельдмаршал, Головнокомандувач Австрійської імператорської армії);
- Андрей Гадік, (польовий маршал);
- Пауль фон Гінденбург (німецький генерал–фельдмаршал);
- Август фон Макензен (німецький генерал–фельдмаршал);
- Йоганн Баптист Австрійський (ерцгерцог Австрійський, фельдмаршал);
- Йозеф Радецький (фельдмаршал);
- Вільгельм II (німецький імператор);
- Франц Моріц фон Лассі (генерал–фельдмаршал);
- Олександр Суворов (російський полководець).
-
Імператор Франц Йосиф I -
-
-
-
-
-
-
.png)
.jpg)
- Йосиф Філіпович фон Філіпсберг (фельдцейхмейстр, барон);
- Світозар Бороєвич фон Бойна (генерал-фельдмаршал);
- Йосип Єлачич (генерал);
- Йозеф Август Австрійський (ерцгерцог);
- Габріель фон Сплені (фельдмаршал-лейтенант);
- Август Найдгардт фон Ґнайзенау (прусський генерал-фельдмаршал).
-
-
-
-
Ерцгерцог Йозеф Август Австрійський -
-
_in_1917.jpg)
,_1818.jpg)
- Карл Мак фон Ляйберіх (фельдмаршал-лейтенант);
- Тадеуш Розвадовський (генерал);
- Георг Людвіг фон Трапп (офіцерм ВМС Австро–Угорщини);
- Віктор Вебер фон Вебенау (генерал піхоти);
.jpg)
- Потрашков С. В. Ордена и медали стран мира. — М.: Эксмо, 2007. — С. 167—172. — 304 с. — ISBN 978-5-699-20917-0.
- Спасский И. Г. Иностранные и русские ордена до 1917 года / Ил. художник В. Трофимов. — СПб.: Издательство «Дорваль» ТОО «Бриз» совместно с АО «Лига», 1993. — 196 с. — ISBN 5-8308-0042-x.
- Gustav Adolph Ackermann. Ordensbuch sämmtlicher in Europa blühender und erloschener Orden und Ehrenzeichen. — Annaberg, 1855. — 255 с.
- Maximilian Gritzner. Handbuch der Ritter- und Verdienstorden aller Kulturstaaten der Welt. — Leipzig, 1893. — 618 с.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |