Перейти до вмісту

Козакевич Еммануїл Генрихович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козакевич.
Козакевич Еммануїл Генрихович
Народився11 (24) лютого 1913[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 вересня 1962(1962-09-22)[1][2][3] (49 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, РРФСР, СРСР[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР
Національністьєврей
Діяльністьписьменник
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрвійськова проза
Magnum opusповість «Зірка», роман «Весна на Одері»
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»
Сталінська премія
IMDbID 0443535 Редагувати інформацію у Вікіданих

Козаке́вич Еммануї́л Ге́нрихович (24 лютого 1913, Кременчук — 22 вересня 1962, Москва) — український та єврейський радянський письменник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Еммануїл Генрихович Козакевич народився (11) 24 лютого 1913 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині єврейського публіциста Г. Л. Козакевича. У 1930 році він закінчив машинобудівельний технікум у Харкові. Наступного року родина Козакевичів переїхала до Біробіджана (Єврейської автономної області).

Козакевич працював на будівництві бригадиром, інженером і начальником будівництва, а згодом головою радгоспу «Вальдгейм». Він сформував єврейський молодіжний театр, був керівником Біробіджанського державного єврейського театру, головою обласного радіомовлення їдишем. У 1935—1938 роках Еммануїл Козакевич працював у газеті «Біробіджанер штерн», де публікував свої вірші, написані їдишем.

Перша віршована збірка Козакевича «Біробіджанбуд» побачила світ у 1932 році. У 1930-і роки він перекладав театральні спектаклі для єврейського театру та написав для нього п'єсу «Молоко та мед».

У 1938 році Козакевич переїхав до Москви. Під час Другої світової війни служив на фронті у письменницькій роті[ru]. Війну закінчив у посаді помічника начальника розвідки армії.

Перша ж повість російською мовою «Зірка[ru]» (про Другу світову війну) принесла письменнику широку популярність і Сталінську премію в 1948 році. У 1950 році Козакевичу присуджено ще одну Сталінську премію за роман «Весна на Одері».

Нагороджений орденами і медалями.

Наприкінці життя тяжко хворів, його зокрема лікував відомий лікар-письменник Юлій Крелін.
22 вересня 1962 року письменник Еммануїл Козакевич помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Екранізації

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Казакевич Эммануил Генрихович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г д Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  3. ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 123–125. — ISBN 5-94848-262-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козакевич_Еммануїл_Генрихович&oldid=40813209