Казімеж Мочарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Казімєж Мочарський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казімеж Мочарський
пол. Kazimierz Moczarski
Ім'я при народженніпол. Kazimierz Damazy Moczarski
ПсевдоBorsuk, Grawer, Morski, Maurycy, Rafał[1]
Народився21 липня 1907(1907-07-21)[2][3]
Варшава, Російська імперія[2][4]
Помер27 вересня 1975(1975-09-27)[2][3] (68 років)
Варшава, Польська Народна Республіка[2][4]
ПохованняВійськові Повонзки
Країна Республіка Польща[4]
Діяльністьжурналіст, автобіограф, письменник, боєць опору, біограф, правник
Alma materFaculty of Law and Administration, University of Warsawd
Знання мовпольська[5][6]
УчасникДруга світова війна
Magnum opusConversations with an Executionerd
Військове званнядругий лейтенант[d][1], лейтенант[1] і капітан[1]
ПартіяДемократична партія[d]
Нагороди
Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

Казімеж Дамази Мочарський (пол. Kazimierz Damazy Moczarski; 21 липня 1907, Варшава — 27 вересня 1975, Варшава, ПНР) — польський журналіст, письменник і військовий діяч. У роки Другої світової війни — шеф бюро інформації та пропаганди підпільної організації Армія Крайова.

Вивчав право в Варшавському університеті і журналістику у Вищій школі журналістики, в 1931 був спрямований на практикум в польське консульство в Парижі. В 1932-1934 навчався в Парижі в Інституті міжнародного права. Після цього до 1939 займався журналістикою.

З 1940, після початку війни — член підпільної організації Армія Крайова. З серпня 1942 співпрацює з бюро інформації та пропаганди цієї організації. Брав участь у кількох бойових акціях АК. Під час Варшавського повстання 1944 року керував радіостанцією повстанців, а з квітня 1945 очолив Бюро інформації та пропаганди Делегатури Збройних Сил.

11 серпня 1945 схоплений польськими органами державної безпеки, у в'язниці був підданий тортурам, засуджений до 10 років ув'язнення. В 1948 був проведений новий судовий процес, в результаті якого в 1952 отримав засудження до смерті.

За іронією долі 255 діб, з 2 березня по 11 листопада 1949, знаходився в одній камері з кількома німецькими військовими злочинцями, включаючи групенфюрера СС Юрґена Штропа, який в 1943 командував придушенням повстання у Варшавському гетто. У результаті співбесід виникла опублікована в 1972 книга «Розмови з катом» (пол. Rozmowy z katem[7]) — цінне дослідження психології нацизму[8].

Після смерті Сталіна в 1953 Верховний суд Польщі замінив смертний вирок на довічне ув'язнення, проте рішення суду Мочарському не оголосили і до січня 1955 року він перебував у камері смертників. В 1956 був помилуваний і 24 квітня 1956 звільнений. Незабаром після звільнення став головним редактором польської щоденної газети «Kurier Polski».

Вийшов на пенсію в 1975 році у зв'язку з важкою хворобою і незабаром помер.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г https://www.1944.pl/powstancze-biogramy/kazimierz-moczarski,834.html
  2. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #119452243 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Казімеж Мочарський. Бесіди з катом. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  8. ↑ Казімеж Мочарський. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 27 вересня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Казімеж_Мочарський&oldid=34974432