Каліст II Ксанфопул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Калліст II Ксантопул)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каліст II Ксанфопул
Κάλλιστος Ξανθόπουλος
Прапор
Прапор
 Патріарх Константинопольський
15 травня 1397 — серпень 1397
Інтронізація: 1397
Конфесія: Православ'я
Церква: Константинопольска
Попередник: Антоній IV
Наступник: Матвій I
 
 
Діяльність: священник
Народження: 14 століття
Константинополь, Східна Римська імперія
Смерть: 1397
Константинополь, Східна Римська імперія
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Калліст.

Каліст II названий Ксанфопул[1] грец. Κάλλιστος Ξανθόπουλος (1397), патріарх Константинопольський (1397), візантійський монах-ісихаст, аскетичний письменник, старший брат і співавтор монастиря Ігнатія Ксанфопула.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Біографічні відомості про Каліста II Ксанфопула та його брата надзвичайно мізерні. Каліст II Ксанфопул та Ігнатій народилися в Константинополі. Обидва жили відлюдницьким життям на Афоні, поки не заснували невелику чернечу громаду, а потім монастир Ксанфопулів, де, ймовірно, трудився свт. Симеон Фесалонікійський, що близько знав Каліста II Ксанфопула та Ігнатія. Ось що пише про братів свт. Симеон: «Хоча вони були гілками царственого міста, але, залишивши все і поживши спершу невинно і самотньо в підпорядкуванні, а потім подвижницьки і по-небесному разом і нерозлучно… з'явилися… світилами в житті, які володіють словом життя. Чи не найбільше за інших освячених вони показали єднання у Христі і любові, так що не можна було ніколи побачити хоча б невеликої розбіжності в думках і звичаях того чи іншого, або на хвилину якогось засмучення, що в людях майже неминуче»[2].

Монастир Ксанфопулів, точне місцезнаходження якого невідоме, називався спочатку просто «келією», проте в кін. XIV — поч. XV ст. він став одним з найважливіших центрів церковного життя Константинополя. Найвідоміші особи, що подвизались з цьому монастирі — ієром. Макарій, духівник імп. Мануїла II Палеолога, і патріарх Константинопольський Ісидор II.

У перші роки XV ст. скрипторій монастиря Ксанфопулів зіграв важливу роль в поширенні творів Миколи Кавасили і Димитрія Кідоніса, переписаних писарем Іоасафом. Багато видатних церковних діячів того часу були пов'язані з монастирем Ксанфопулів: крім патріарха Ісидора і свт. Симеона Фессалонікійського це Макарій Анкірський, свт. Марк Євгенік, митр. Ефеський, і латинофрон Мануїл Каліка. 17 травня 1397 р. Каліст II Ксанфопул був обраний патріархом і представив сповідання віри[3]. Однак його Патріаршество тривало всього 3 місяці через швидку смерть.

Про Ігнатія Ксанфопула немає ніяких відомостей, за винятком слів свт. Симеона[4]. Ймовірно, він пережив старшого брата і був духівником монастиря Ксанфопулів, як це випливає з листа свт. Симеона Фесалонікійського ігумену монастиря Ксанфопулів Макарію, написаного 1423 р.[5]. У будь-якому випадку Ігнатій помер ще за життя свт. Симеона, тобто до 1429 р. Головним твором Каліста є написаний в співавторстві з братом Ігнатієм тівр «Метод і точне правило… про тих які обирають безмовне і монаше життя» в 100 розділах[6]. Як повідомляється в 2-й гл., «Сотниця» була складена в традиційному жанрі «глав» на прохання якогось ченця (χάριν ἐπερωτήσεώς τινος ἀδελφοῦ) їх обителі, який захотів отримати повчання і правило в записаному вигляді (πολλάκις ἐπῄτησας λόγον κα κανόνα ἔγγραφον) для свого та інших братів використання в духовному житті.

Сотниця

[ред. | ред. код]

«Сотниця» являє собою своєрідний коментований флорілегій, зібраний за темами. За авторитетні джерела для флорілегія виступають церковні автори і святі отці I тисячоліття: Євагрій Понтійський (під ім'ям Ніл Анкірський), прп. Ісаак Сирін, Діадох Фотікійський, «Запитаннявідповіді» прп. Варсонофія та Іоанна[7], прп. Іоанн Ліствичник, прп. Дорофей Газький (паралелі з творами прп. Дорофея або навіть прямі цитати з їхніх творів[8], прп. Іван Дамаскін та інші.

Таким чином, «Сотниця» з її чіткою тематичною структурою є прекрасним прикладом заключного періоду візантійської містики, синтезу давньої і сучасної авторам аскетичних традицій, де центральне місце займають молитва Ісуса і супутні їй психофізичні методи.

«Святими» (ἅγιοι) і «божественними» (θείοι) Каліст II Ксанфопул та Ігнатій називалися вже найближчими сучасниками (Ісидор Фессалонікійський, Сильвестр Сіропул[en]), однак не вдається знайти сліди реального шанування братів як святих аж до XVIII ст., Коли прп. Никодим Святогорець в «Синаксарі» вказав 22 листопада як пам'ять Каліста II Ксанфопула. Насправді, 22 листопада — день пам'яті якогось прп. Калліста[9]. Ця пам'ять старіша за XIV с. і вже міститься в грецько-афонських Синаксарях XIII ст.[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ названий так через монастир Ксенфопул звідки він прийшов
  2. ↑ Sym. Thessal De sacr. precat. 295 // PG. 155. Col. 544
  3. ↑ Miklosich, Müller. Vol. 2. P. 292—295; ср.: RegPatr, N 3052
  4. ↑ Sym. Thessal. De sacr. precat. 295 // PG. 155. Col. 544
  5. ↑ див.: Balfour D. Politico-historical Works of Symeon Archbishop of Thessalonica (1416/17 to 1429). W., 1979. P. 91.l.19, 21; 92. l. 7, 15; 93. l. 3; а также: P. 285. (Wiener byzant. Stud.; 13)
  6. ↑ Callist. Xanth. Method // Θιλοκαλία. Τ. 4. Σ. 197—295 = PG. 147. Col. 636—812; рус. пер.: Добротолюбие. Т. 5. С. 329—456; итал. пер.: Rigo. 2008. P. 669—786
  7. ↑ Meth. et reg. 37, 52 // PG. 147. Col. 708BC, 733D — 736A
  8. ↑ Сар. 30 = Doct. 10; Cap. 35 = Doct. 15
  9. ↑ Сергій Спаський. Місяцеслов. Т. 2. С. 362
  10. ↑ ГИМ. Син. греч. № 369, 390; см.: ''Владимир (Филантропов).'' Описание. С. 527
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Каліст_II_Ксанфопул