Катеринославське вище гірниче училище
| заклад освіти | ||||
| Катеринославський гірничий інститут | ||||
 | ||||
| ↑1017311 ·R (Дніпро) | ||||
| Країна | Російська імперія | |||
|---|---|---|---|---|
| Місто | Дніпро | |||
| Розташування | м. Дніпро (місто), Україна | |||
| Засновано | 1899 | |||
| Закрито | 1917 | |||
| Випускники | Q58391249? | |||
Катеринославський гірничий інститут, Катеринославське вище гірниче училище — вищий навчальний заклад гірничого профілю Російської імперії, створене на базі Катеринославського вищого гірничого училища[1].
Найменування
- Катеринославське вище гірниче училище (1899-1912).
- Гірничий інститут імператора Петра Великого (1899-1917).
Пуск в 1884 Катерининської залізниці, яка поєднала Кривий Ріг та Донбас, дав потужний поштовх для розвитку вугільної, залізорудному і металургійної промисловості в Придніпров'ї.
Швидкий розвиток промисловості в регіоні вимагало збільшення чисельності інженерно-технічного персоналу. Нечисленні фахівці, які працювали на шахтах і заводах, були в основному іноземцями. Вітчизняних інженерів практично не було. Не було в краї і вищих навчальних закладів для підготовки потрібних фахівців.
26 січня 1896 голосні Міської Думи підняли питання про заснування в Катеринославі гірничого інституту. Через 5 місяців прохання про це вони направили в Міністерство фінансів. Після довгих дебатів у верхах 4 червня 1899 була затверджена «Положення» про Катеринославському Вищому гірничому училищі: в Петербурзі вирішили, що на півдні імперії потрібен не інститут, випускники якого в подальшому зможуть займатися суто науковою діяльністю, а саме училище, яке готуватиме фахівців-практиків.
Однак на відміну від інших гірських училищ Росії Катеринославське було названо Вищим. Для вступу в училище потрібно було мати середню освіту.
Майбутньому вузу міська влада безкоштовно виділила земельну ділянку на Соборній площі вартістю 200 тис. Руб. і ще 200 тис. руб. на будівництво навчальних корпусів. 50 тис. Руб. виділив з власних прибутків депутат міської думи, підприємець М. С. Копилов, більше 200 тис. руб. — з'їзд гірських. Утворений 1 червня 1898 «Комітет для збору пожертвувань і споруди будівель Катеринославського вищого гірничого училища» зібрав майже 100 тис. Руб. Всього було зібрано понад 600 тис. Руб.
В кінці літа 1899 в місцевій пресі було опубліковано оголошення: "У вересні 1899 в Катеринославі відкривається Вище гірниче училище з двома розрядами: гірським і заводським. Цей вищий навчальний заклад має на меті фахову освіту осіб, які присвятили себе переважно практичної діяльності з гірничої справи. Студенти, які закінчили училище отримують диплом на звання гірського устаткування з правом і самостійно завідувати різними галузями гірського або заводського, відповідно розряду, справи і виробляти гірські і заводські споруди ".
У 1899 352 жителя півдня імперії виявила бажання навчатися гірської або заводської справі. 177 з них пройшли конкурсний іспит і були допущені до вступних іспитів. І тільки 77 абітурієнтів були прийняті на перший курс.
Вище гірниче училище розпочало свою діяльність відразу ж після підписання Миколою ІІ «Положення про Катеринославському вищому гірничому училищі» — 16 Червень 1899, оскільки до цього часу була проведена величезна організаційна і фінансова робота.
Церемонія відкриття Катеринославського вищого гірничого училища відбулася 30 вересня 1899 в Потьомкінському палаці. Власної будівлі училище на той момент не мало і Дворянське зібрання надало училищу приміщення палацу на перші два навчальні роки. У квітня 1900 почалося будівництво навчальних корпусів училища.
Першим директором училища був гірничий інженер С. М. Сучков (1899—1908), а другим — професор геології М. Й. Лебедєв.
Училище мало на меті спеціальну освіту осіб, які присвячують себе переважно практичної діяльності з гірничої справи (рудничному та заводського). У Училище приймалися особи закінчили курс вищих або середніх навчальних закладів, по витриманий іспиту з креслення і малювання. Навчальний курс в Училище встановлений (спочатку) на 3 роки; на практичні заняття зі спеціальних предметів приділяється щорічно по 4 літніх місяці. Після закінчення теоретичного курсу в Училище учні протягом 6 місяців займаються виключно практичною розробкою заданого проєкту і підготовкою до захисту його. Училище мало два відділення — гірниче і заводське; перше має давати практичних і більш освічених, ніж дає Штейгерская школа, техніків для рудничного справи, друге — практично освічених техніків для завідування різними заводськими цехами.
В Училище викладалися: 1) богослов'я, 2) вища математика, 3) аналітична механіка, 4) будівельна механіка, 5) прикладна механіка, 6) гірничо-заводська механіка, 7) фізика, 8) електротехніка, 9) хімія, 10) мінералогія , 11) геологія і вчення про родовища корисних копалин, 12) геодезія, 13) гірське мистецтво, 14) збагачення руд і кам'яного вугілля, 15) маркшейдерське мистецтво, 16) будівельне мистецтво, 17) металургія, 18) технологія металів, 19) креслення і нарисна геометрія, 20) рахівництво і гірничо-заводське господарство, 21) гірське законодавство, 22) технічні переклади по одному з 3 іноземних мов і 23) надання допомоги в нещасних випадках. Ти хто витримали випробування і захистили проєкт отримували диплом на звання гірського техніка.[2]
Після служби не менше 2-х років на гірничо-промислових підприємствах, гірські техніки могли складати іспит на 3-й і вищі курси Гірничого інституту або на звання гірського інженера.
25 травня 1903 імператор Микола II затвердив постанову Державної Ради про збільшення строку навчання в Катеринославському училищі до 4-х років і присвоєння випускникам звань рудничного інженера та інженера-металурга. Постанова (1903) перевела училище на рівень вищого навчального закладу.[3] Штат Училища був визначений в 104 350 руб. Навчальні посібники Училища складалися станом на 1 січня 1904 з основної та навчальної бібліотекі, 13 кабінетів і 2 лабораторій.
Закінчило курс в 1903 — 16 інженерів, в 1904 — 20 інженерів. Станом на 1 січня 1905 в училищі налічувалося 258 учнів (160 на гірському відділенні і 98 на заводському відділенні).
Всього протягом 1903-1917 років інститут закінчило 457 чоловік, які отримали звання інженерів.
На рубежі XIX—XX століть самої грандіозної будівництвом в Катеринославі став комплекс вищого гірничого училища. На виділеному Міською Думою (1898) ділянці землі під будівлі училища[4] 19 серпня 1900 було урочисто, з молебнем, закладені два корпуси: головний і хімічний.
Проєктування комплексу училища доручили О. М. Бекетову, який задумав його в грандіозних масштабах. В першу чергу планувалися головний навчальний корпус і навчальний корпус для хімічного відділення. Головний корпус мав вигляд витягнутого прямокутника, в центрі його — конференц-зал і домашня церква. Хімічний корпус планували зробити двоповерховим. Незабаром виявилося, що проєкт є занадто дорогим. У підсумку обсяг головного корпусу урізали до 5/7 (відмовилися від приміщень церкви, музею, конференц-зали та інших) і, врешті-решт, до 2/5 від початкового проєкту. У вересні 1901 був повністю закінчений хімічний і значна частина головного корпусу і училище почало працювати в своїх приміщеннях.
У 1910-му професорська рада училища виступила зі своєю пропозицією — перетворити навчальний заклад в Гірський інститут і привласнити йому ім'я імператора Петра І. Тільки через два роки ці клопотання були задоволені.
19 червня 1912 Державна Дума після тривалого обговорення законопроєкту прийняла Закон про перетворення Катеринославського вищого гірничого училища в гірничий інститут з 1 липня 1912.
У липні 1912 Катеринославське Вище гірниче училище було перетворено в Гірничий інститут імператора Петра Великого. З бюджету виділили 1125370 рублів на добудову комплексу. Однак проєкт, виконаний Бекетовим, остаточно відхилили.
Першим ректором Катеринославського гірничого інституту став професор геології Микола Йосипович Лебедєв.
Навчання у ВНЗ було платним. Незаможних, але здібних студентів підтримувало суспільство воспомоществованія бідним студентам. Практикувалися багаторазові академічні відпустки: можна було провчитися рік, потім взяти відпустку, накопичити грошей і знову повернутися до навчання — звідси вираз «вічний студент». Так, наприклад, в 1903, коли училище випустило перших фахівців з горнозаводсткому справі, з 77-ми надійшли дипломи отримали тільки 17.
У 1913 студенти інституту організували кооператив з друкування конспектів: книги з предметів не завжди можна було дістати, записувати лекції за викладачем встигали не всі, тому кмітливі майбутні інженери стали за свій рахунок друкувати конспекти, які купували і студенти, і університетська бібліотека.
В першу світову війну в головному корпусі Гірничого розташовувався лазарет. Не проводилися тут заняття и під час Визвольних змагань.
У 1921 інститут знову запрацював, але вже під ім'ям більшовика Артема, до гірничої промисловості мав відношення остільки, оскільки, як повідомлялося обивателям, він «цікавився гірничою справою»
- ↑ В даний час (в результаті перетворень) правонаступником Катеринославського гірничого інституту Російської імперії є Дніпровська політехніка.
- ↑ Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
- ↑ Таким чином жодного випуску техніків з училища не відбулися.
- ↑ Місце на Соборній горі, там, де ще в середині ХІХ століття розташовувалася Ярмаркова площа