Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ (Чернівці)

Собор Святого Духа
Собор Святого Духа
	48°17′16″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.287717° пн. ш. 25.936803° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна , Чернівці
Архітектор	Йозеф Главка
Будівельна система	цегла
Стиль	архітектура неокласицизму
Єпархія	Чернівецько-Буковинська Єпархія Української Православної Церкви
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	вул. Головна, 85
Епонім	Святий Дух
Вебсайт	chernivtsi-sob.church.ua
	Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ (Чернівці) (Україна)
	Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ у Вікісховищі

Кафедра́льний собо́р Свято́го Ду́ха (Свя́то-Ду́хівський собо́р) — кафедральний собор УПЦ (МП) в Чернівцях. Знаходиться Храм на Соборній площі — між вулицями О. Кобилянської та Головною. Цей собор називають головним храмом Буковини — вміщує до 4 тисяч парафіян.

Історія

Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт, будівництво храму нарешті завершилось, а у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 роках група віденських художників розписувала стіни.

В 1961 році комуністи закрили собор, а цінності передали музеям, настінні розписи на нижній частині — змивали водою. Після цього тут розмістили склад, а в 1970 році — художній музей.

Тільки в 1989 році — завдяки зусиллям Раїси Горбачової — собор знову повернули до життя.

16 лютого 2025 року у Свято-Духівському кафедральному соборі УПЦ відбулися збори громади щодо визначення її юрисдикційного статусу. Громада кафедрального собору вирішила залишитися в лоні Української Православної Церкви під предстоятельством Митрополита Онуфрія. За це рішення проголосувало 4506 членів релігійної громади^[1]^[2]

Опис

Собор побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів петербурзького Ісаакіївського собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці з боків фасаду.

На дзвіницях в дорадянські часи були годинники. На фасаді над дверми є напис «А. Д. 1844», а нагорі, нижче корони був напис «1864 ТРЕІ ІПОСТАСАРІ ДУМЗЕУ» (знищений в 1990-х роках).

У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.

Над центральним входом, на стіні є рельєфне зображення Мітри, Жезл і Хреста — знаків Архиєрейської влади.

Вражаючий розпис на стінах — виконаний австрійським художником Карлом Йобсоном.

Нижній ярус ікон не зберігся, проте верхні залишились оригінальними.

Володіння храму

У Кафедральному соборі зберігається виносний дубовий хрест із часткою Животворного Древа, освячений у храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі, головними святинями Храму є — мощі святої великомучениці Варвари та чудотворна ікона Божої Матері Троодіса — привезена з Кіпру.