Перейти до вмісту

Кемі Баденок

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кемі Баденох)
Кемі Баденок
Olukemi Olufunto Badenoch
Кемі Баденок
Кемі Баденок
Офіційний портрет, 2024 р.
Лідер опозиції Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з2 листопада 2024
МонархЧарльз III
Прем'єр-міністрКір Стармер
ПопередникРіші Сунак
Лідер Консервативної партії Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з2 листопада 2024
ПопередникРіші Сунак
Державний секретар у справах бізнесу та торгівлі
7 лютого 2023 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністрРіші Сунак
ПопередникГрант Шаппс
НаступникДжонатан Рейнольдс[en]
Міністр міжнародної торгівлі
Голова Торгової ради
6 вересня 2022 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністрЛіз Трасс
Ріші Сунак
ПопередникЕнн-Марі Тревельян[en]
НаступникДжонатан Рейнольдс
Міністр у справах жінок та рівних можливостей
25 жовтня 2022 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністрРіші Сунак
ПопередникНадхім Захаві
НаступникБріджит Філіпсон[en]
Народилася2 січня 1980(1980-01-02) (44 роки)
Лондон, Англія
Відома якполітична діячка, авторка
Місце роботиLogica, Couttsd і The Spectator[d]
ГромадянствоВеликої Британії
Alma materУніверситет Сассекса, Біркбек (Лондонський університет)
Політична партіяКонсервативна партія
У шлюбі зHamish Badenochd[1][2]
Нагороди
kemibadenoch.org.uk
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Кемі Баденок (2 січня 1980(1980-01-02), Вімблдон, Великий Лондон) — британська політична діячка, яка обіймає посаду лідера опозиції та лідера Консервативної партії з 2 листопада 2024 року. Раніше вона обіймала посади міністрів під керівництвом Ліз Трасс та Ріші Сунака з 2022 по 2024 рік. Член парламенту Великої Британії з 2017 року.

У липні 2022 року Баденок подала у відставку з міністерських посад, а після оголошення про відставку Бориса Джонсона висунула свою кандидатуру на виборах керівництва Консервативної партії[3].

Після поразки консерваторів на парламентських виборах 2024 року Баденок була призначена тіньовим державним секретарем з питань житла, громад та місцевого самоврядування в тіньовому уряді Сунака, а згодом почала боротьбу за посаду лідера Консервативної партії на виборах 2024 року. Вона перемогла Роберта Дженріка в голосуванні членів партії, ставши лідером партії та лідером опозиції.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]
Баденок у 2017 році, виступаючи на енергетичному комітеті Лондонської асамблеї

Баденок вступила до Консервативної партії 2005 року у віці 25 років.

Підтримала брекзит на референдумі щодо членства Великої Британії в ЄС.

2020 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон призначив її міністром з питань рівноправ'я, 2021 року — міністром у справах місцевого самоврядування, віри та громад за сумісництвом. Подала у відставку 6 липня після чергового скандалу Джонсона.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Колоніалізм

[ред. | ред. код]

Стосовно колоніальної історії Сполученого Королівства Баденок стверджує, що «були жахливі речі, які відбувалися за часів Британської імперії, були й інші хороші речі, які траплялися, і ми повинні розповісти обидві сторони історії».[4]

У злитих повідомленнях з WhatsApp, Баденок писала: «Мене не хвилює колоніалізм, тому що [я] знаю, що ми робили до того, як там з’явився колоніалізм», і стверджує, що європейці «прийшли і просто зробили іншу групу переможців і переможених» на африканському континенті. Вона також стверджувала, що до колонізації «ніколи не існувало поняття «права», тому [люди], які програли, були старою елітою, а не продвинутими людьми».[5]

Питання ЛГБТК+

[ред. | ред. код]
Баденок,в фотосесії, на посаді міністерки з питань рівних можливостей

У 2019 році Баденок утрималася при голосуванні за поширення прав на одностатеві шлюби в Північній Ірландії.[6] У березні 2021 року Джейн Озанн, одна з трьох урядових радників з питань ЛГБТ, які залишили свої посади через рішення уряду не включати конверсійну терапію трансгендерів у свої плани, закликала Баденок «розглянути посаду» як міністра з питань рівності, заборонивши гей-конверсійну терапію, причому Озанн назвала промову Баденок з цього питання «жахливою» та «останньою краплею».[7]

Незабаром після її призначення державним міністром з питань рівності 2021 року Vice News повідомили, що отримали витік аудіо з 2018 року, в якому Баденок висміює гей-шлюби, називає транс-жінок «чоловіками» та використовує термін «транссексуал», який багато транс-людей вважають образливим.[8][9]

Політкоректність

[ред. | ред. код]

У 2018 році Баденок розкритикувала те, що вона вважає «пуританським» поглядом на сексуальну мораль, поширену серед міленіалів[10]:

«Коли я спостерігаю за багатьма речами, які ви також бачите в соціальних мережах – я вважаю це питанням поколінь – молоді люди дивляться на відповідну поведінку, вони знають що таке сексуальний прогрес, що таке сексуальні домагання тощо; для мене це насправді стає набагато більш пуританським, ніж усе, що я коли-небудь бачила у свої 20 років чи в підлітковому віці».

Парламентська кар'єра

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вибори голови Консервативної партії Великої Британії (2022)
Логотип, який використовує Баденок у виборчій компанії.

Оголошення передвиборчої кампанії

[ред. | ред. код]

6 липня 2022 року Баденок пішла з уряду після чергового скандалу Бориса Джонсона. Двома днями пізніше вона подала заявку на заміну Джонсона на посаді лідера Консервативної партії. Вона зробила цю заяву у статті для The Times, в якій сказала, що хоче «говорити правду» і виступає за «сильний, але обмежений уряд».

Як кандидат назвала програму нульового викиду вуглецю «непродуманою» і наголосила, що політики «підсіли на ідею, що держава вирішує більшість проблем».[11] Передвиборчу програму було запущено на заході країни 12 липня.[12] Під час її запуску на дверях гендерно нейтральних вбиралень були приклеєні рукописні таблички з написом «Чоловічий» та «Жіночий».[13]

Підтримка

[ред. | ред. код]

Згідно з The Sunday Times, Баденок бере участь у перегонах як «відносно невідомий міністр місцевого самоврядування», але «протягом тижня стала повстанським кандидатом на посаду наступного прем’єр-міністра Британії».[14] 16 липня опитування ConservativeHome показало, що Баденок є фавориткою з двозначною перевагою.[15] Вона вибула в четвертому турі голосування, набравши в цьому 59 голосів, найменшу кількість з чотирьох кандидатів, що залишилися.[16]

У таблиці нижче показано, скільки депутатів підтримали Баденок під час кожного туру виборів:

Дата Голосів отримано % Позиція / Кандидати Ref
13 липня 2022 40 11.2 4 / 8 [17]
14 липня 2022 49 13.7 4 / 6 [18]
18 липня 2022 58 16.2 4 / 5 [19]
19 липня 2022 59 16.5 4 / 4 [16]

Після її виключення 19 липня Баденок заявила, що не підтримуватиме іншого кандидата.[20]

Уряд Трасс

[ред. | ред. код]

У вересні 2022 року після того, як Ліз Трасс стала прем’єр-міністром, вона призначила Баденок до свого кабінету на посаду державного секретаря з міжнародної торгівлі.[21][22] Після відставки Трасс, наступного місяця Баденок підтримала Ріші Сунака на виборах голови Консервативно партії,[23] заявивши, що він «серйозний, чесний лідер, який нам потрібен».[24]

Скандали

[ред. | ред. код]

Злам сайту члена лейбористської партії

[ред. | ред. код]

У квітні 2018 року газета The Mail on Sunday отримала відео з інтерв’ю Баденок від Core Politics, де вона зізналася у зламі веб-сайту депутата від Лейбористської партії у 2008 році.[25][26] На відео йдеться про Гаррієт Гарман, яка тоді була заступницею лідера Лейбористської партії. Як повідомило агентство Action Fraud Гарман прийняла вибачення Баденок, що засвідчив британський центр звітності про кіберзлочини.[27][28]

Скандал з вагітністю Туліп Сіддік

[ред. | ред. код]

У 2019 році Баденок привернула увагу преси через коментарі щодо вагітної депутатки від Лейбористської партії Туліп Сіддік, яка відклала запланований кесарів розтин, щоб потрапити на голосування щодо Brexit у Палаті громад.[29]

Інцидент з журналісткою Надін Вайт

[ред. | ред. код]

У січні 2021 року Баденок опублікувала серію твітів, у яких вона включила скріншоти запитань, надісланих до її офісу журналісткою HuffPost Надін Вайт, яку вона, звинуватила у «моторошній та дивній поведінці».[30] Згодом Вайт закрила аккаунт в Twitter, посилаючись на образи, які вона зазнала. Дії Баденок розкритикували як Національна спілка журналістів, так і Платформа безпеки журналістів Ради Європи.[31][32][33]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Кемі одружена з Хемішем Баденоком; у них дві дочки та син.[34][35] Хеміш працює в Deutsche Bank, був радником від консерваторів з 2014 до 2018 року в міській раді Мертона, представляючи Вімблдон.[36][37] Хеміш невдало балотувався в окрузі Фойл від консерваторів Північної Ірландії на парламентських виборах 2015 року.[38] Баденок була членкинею правління житлової асоціації Charlton Triangle Homes до 2016 року та директрисею коледжу Святого Апостола Томаса в Саутворку та початкової школи за сувмістництвом.[39][40]

Кемі описує себе як християнку та зазначає, що її дід по материнській лінії був методистським служителем у Нігерії.[41]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Never mind kissing babies on the campaign trail...I’ve just had one! That’s the extraordinary situation of the inspiring new minister for Children — 2019.
  2. ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ Після Джонсона: хто стане новим прем'єром Великої Британії // Європейська правда. — 13 липня 2022. — 14:30.
  4. ↑ Equalities minister says British Empire achieved 'good things' throughout rule. The Independent (англ.). 21 березня 2022. Архів оригіналу за 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  5. ↑ 'I Don't Care About Colonialism': Read UK Equalities Minister's Leaked WhatsApps. Vice (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  6. ↑ Boris Johnson's new equalities minister abstained from key LGBT+ votes. The Independent (англ.). 21 лютого 2020. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  7. ↑ Forrest, Adam (11 березня 2021). 'Appalling' speech by equalities minister was final straw, says LGBT+ adviser who quit government. The Independent. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
  8. ↑ Hunte, Ben (17 вересня 2021). UK Equalities Minister Goes on Anti-LGBTQ Rant in Leaked Audio. VICE. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  9. ↑ Wakefield, Lily (17 вересня 2021). Tory equalities minister Kemi Badenoch mocks LGBT+ rights and trans people in leaked recording. Yahoo News UK. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  10. ↑ EXCL Tory rising star Kemi Badenoch hits out at 'puritanical' Millennials offended by Friends. Politics Home (англ.). 25 лютого 2020. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  11. ↑ Malnick, Edward (9 липня 2022). Kemi Badenoch: 'My late father taught me about responsibility'. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 9 липня 2022. Процитовано 9 липня 2022.
  12. ↑ In full: Kemi Badenoch launches her campaign to be the next prime minister (англ.), Sky News, архів оригіналу за 13 липня 2022, процитовано 13 липня 2022
  13. ↑ 'Ladies' and 'men' signs added to gender-neutral toilets at Kemi Badenoch leadership launch. PinkNews. 12 липня 2022. Архів оригіналу за 14 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  14. ↑ Yorke, Harry (17 липня 2022). Kemi Badenoch: Labour's still living in the past on race. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  15. ↑ Goodman, Paul (16 липня 2022). Our Next Tory Leader survey. Badenoch opens up a double-digit lead. Truss, Mordaunt and Sunak are bunched together second, third and fourth. Conservative Home (брит.). Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  16. ↑ а б Three remain in Tory leadership race after Kemi Badenoch eliminated. ITV News (англ.). 19 липня 2022. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  17. ↑ Rishi Sunak wins first round of Tory leadership vote. BBC News (англ.). 13 липня 2022. Архів оригіналу за 13 липня 2022. Процитовано 13 липня 2022.
  18. ↑ Braverman out as Sunak winsand Mordaunt second in Tory vote. BBC News (англ.). 13 липня 2022. Архів оригіналу за 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022.
  19. ↑ Tory leadership latest: Tom Tugendhat knocked out of Tory leadership race. Архів оригіналу за 18 July 2022. Процитовано 18 July 2022.
  20. ↑ Tory leadership: Johnson to face final PMQs ahead of leadership vote. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  21. ↑ New cabinet: Who is in Liz Truss's top team?. BBC News (брит.). 7 вересня 2022. Процитовано 20 жовтня 2022.
  22. ↑ The Rt Hon Kemi Badenoch MP. GOV.UK (англ.). Процитовано 20 жовтня 2022.
  23. ↑ Tory leadership: Kemi Badenoch backs Rishi Sunak to be the next PM. BBC News (брит.). 22 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
  24. ↑ Badenoch, Kemi. Kemi Badenoch: Sunak is the serious, honest leader we need. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 22 жовтня 2022.
  25. ↑ Levesley, David (8 квітня 2018). Kemi Badenoch admits she hacked a Labour MP's website to 'say nice things about the Tories'. i. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  26. ↑ Tory rising star apologises after admitting she 'hacked into Labour MP's website'. The Telegraph. 8 квітня 2018. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  27. ↑ Heffer, Greg (8 квітня 2018). Tory vice-chair Kemi Badenoch admits hacking Labour MP's website. Sky News. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  28. ↑ Khomami, Nadia (9 квітня 2018). Harriet Harman accepts Tory rising star's hacking apology. The Guardian. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
  29. ↑ Tory accuses pregnant Labour MP over pledge to attend Brexit vote. the Guardian (англ.). 15 січня 2019. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  30. ↑ Walker, Peter; Bland, Archie (29 січня 2021). Minister under fire over tweets about journalist who sent her questions. The Guardian. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  31. ↑ NUJ condemns online and offline abuse of Nadine White. National Union of Journalists. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  32. ↑ Journalist Nadine White Smeared by Minister for Equalities. Council of Europe. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  33. ↑ Walker, Peter (1 лютого 2021). No 10 defends minister who criticised HuffPost journalist on Twitter. The Guardian. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  34. ↑ Murphy, Joe (27 лютого 2018). Kemi Badenoch: New vice-chairman of the Conservatives talks about her fight to recruit a more diverse range of MPs. Evening Standard. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.
  35. ↑ Badenoch, Kemi [@KemiBadenoch] (27 вересня 2019). My husband and I are delighted to announce the birth of our third child, a baby girl born last week. We are thrilled and grateful for the love and support from family, friends, colleagues and constituents (Твіт). Процитовано 11 березня 2020 — через Твіттер.
  36. ↑ Hamish Badenoch. Merton Council. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  37. ↑ Local Elections Archive Project — Village Ward. www.andrewteale.me.uk. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  38. ↑ Election 2015: Passionate fight in Foyle constituency. BBC News (брит.). 29 квітня 2015. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 8 липня 2022.
  39. ↑ Theme: Our destiny in our hands. TEDxEuston. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 30 червня 2017.
  40. ↑ Annual Review to Tenants 2016 (PDF). Charlton Triangle Homes. с. 7. Архів (PDF) оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
  41. ↑ Mbakwe, Tola (9 липня 2022). Former faith minister, Catholic MP in running to replace Boris Johnson. Premier Christian News. Архів оригіналу за 10 липня 2022. Процитовано 11 липня 2022.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кемі_Баденок&oldid=43813486