Перейти до вмісту

Коваленко Олексій Олександрович (Герой України)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Коваленко Олексій Олександрович)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко.
Олексій Коваленко
Олексій Олександрович Коваленко
 Майор
Загальна інформація
Народження8 лютого 1981(1981-02-08)
с. Малокатеринівка, Запорізька область
Смерть22 березня 2022(2022-03-22) (41 рік)
м. Ізюм, Харківська область
(збиття літака)
ПохованняСтарокостянтинів Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Alma MaterХНУПС
Військова служба
Роки служби2003—2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Повітряні сили
Рід військ Армійська авіація
Формування
 7 БрТА
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексій Олександрович Коваленко (нар. 8 лютого 1981, с. Малокатеринівка, Запорізька область, Українська РСР, СРСР — пом. 22 березня 2022, м. Ізюм, Харківська область, Україна) — майор, льотчик першого класу фронтового бомбардувальника Су-24М, начальник служби безпеки польотів служб 7 БрТА Повітряних сил Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2023).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селі Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області. Виховувався бабусею, оскільки його мати молодою померла від раку.[1]

2003 року закінчив Харківський національний університет Повітряних сил України за спеціальністю «льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів».[1]

Для подальшого проходження служби був розповіділений у 7 БрТА ім. П. Франка на посаду старшого штурмана.

У складі 7-ї бригади обіймав різні посади: старший штурман авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, старший льотчик авіаційної ланки військової частини, старший льотчик авіаційної ланки авіаційної ескадрильї військової частини, заступник командира авіаційної ескадрильї з виховної роботи, заступник командира ескадрильї по роботі з особовим складом авіаційної ескадрильї, заступник командира ескадрильї з морально-психологічного забезпечення авіаційної ескадрильї, командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, начальник служби безпеки польотів служб.[1]

2014 року, з початку війни, брав участь в АТО/ООС. Виконав чимало бойових вильотів[2].

Отримав безліч нагород за високі показники та професійну майстерність, разом з штурманом не раз ставали переможцями — найкращим екіпажем — на льотно-методичних зборах.

З початку повномасштабного російського вторгнення разом із штурманом Сергієм Вербицьким захищав небо Київщини, Сум, Чернігова, Харкова, зробивши понад 12 бойових вильотів.[2]

Загинув 22 березня 2022 року внаслідок збиття літака під час виконання бойового завдання з нанесення авіаційного удару по колоні живої сили та техніки противника в районі міста Ізюм, що на Харківщині.

25 вересня 2022 року, після звільнення Ізюму, сім'я змогла поховати Олексія у Старокостянтинові.[1]

Неодноразово був нагороджений відзнаками Міністерства оборони України.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]
  • орден «За мужність» II ступеня (7 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
  • орден «За мужність» III ступеня (25 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
  • Медаль за 15 років зсу ( 2006).
  • Медаль за Сумлінну службу 3 ступеня.

Вшанування

[ред. | ред. код]

У дворі будинку авіаційного містечка, де живе сім'я, дружина Олексія встановила іменну лаву й облаштувала альтанку[2].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Залишилися дружина та двоє дітей — син і донька[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Незламні екіпажі: «І я на небі… бо все своє життя віддав служінню вільному українському народу!»
  2. ↑ а б в г «Він дуже любив небо»: історія загиблого в Ізюмі льотчика зі Старокостянтинова
  3. ↑ Указ Президента України від 26 лютого 2023 року № 109/2023 «Про присвоєння О.Коваленку звання Герой України»
  4. ↑ Указ Президента України від 7 липня 2022 року № 473/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 169/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коваленко_Олексій_Олександрович_(Герой_України)&oldid=44029593