Перейти до вмісту

Козак Дмитро Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Козак Дмитро (спортсмен))
Козак Дмитро Олегович
Загальна інформація
Народження1996(1996)
Севастополь
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Війни / битви

Дмитро́ Олегович Козаќ (нар. 1996) — український військовик. Учасник російсько-української війни; учасник Ігор нескорених-2023.[1]

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1996 року в Севастополі — батько тоді там служив, був командиром роти альпіністів в Криму; і мама, й тато військові. У дитинстві займався шахами. Потім батька перевели до Львова. Після школи навчався у Золочеві в коледжі.

Коли почався Євромайдан — їздив на вихідні. Вчергове приїхав вночі з 18 на 19 лютого. Увесь день 19 лютого і ніч на 20-те був на передових барикадах. Першого поранення зазнав на Майдані 20 лютого. Дмитру психологічно було дуже важко. Вже коли розстріл закінчився, він знепритомнів — це були наслідки від вибухів гранат. Крім сильної контузії, від газових гранат були обпечені дихальні шляхи і пошкодило хребет. За Майдан йому дали учасника бойових дій — «постраждалий учасник Революції Гідності».[2] Коли почалася окупація Криму і війна на сході, вирішив їхати. Батько вирішив призиватися з військової пенсії і воювати, а Дмитро лишився допомагати мамі з молодшими братом і сестрою.

Після довгого лікування у Львові Дмитра відправили за кордон. Психологи допомогли вийти із стресової ситуації; вступив до Львівської політехніки на бухгалтера. Працював на великому аграрному підприємстві, спочатку бухгалтером, потім головним бухгалтером, по тому — заступником директора. Ще був помічником депутата Львівської міської ради.

Почалася повномасштабна війна, батько на той момент був вже в ТРО, львівській 103-й бригаді. Лишив дружину доглядати дітей; знайшов підрозділ «Карпатська Січ», попередньо з ними домовлявся. Але потрапив у Львові в частину Нацгвардії. 28 лютого 2022-го був в збройних лавах. Наступного дня отримав бронежилет, каску, зброю, гранати, патрони. На Львівщині навчалися, готувалися.

Воював на напрямках Мар'їнка-Авдіївка. Поранення отримав в населеному пункті Павлівка за Вугледаром.

На Іграх нескорених-2023 долучився до збірної останнім: після того, як від участі в Іграх відмовився Вадим Фасоля. Взяв участь лише в одному виді спорту, настільному тенісі. В особистих змаганнях дійшов до 1/8 фіналу в класі TT7 серед чоловіків, а в парній першості зіграв у дуеті з Олександром Пономарьовим, із яким пробився до чвертьфіналу.

На його повернення чекали дві донечки (2018 р.н. і 2020 р.н.)

Переможець в одинарному та парному розрядах на "Invictus Germany 2024" з настільного тенісу у Дюсельдорфі.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Місто виплатить 800 тисяч гривень премій для шістьох учасників та тренерів Invictus Games
  2. Про учасників Революції Гідності та сім'ї Героїв Небесної сотні
  3. Равлюк, Юлія (30 липня 2024). Двоє спортсменів із Львівщини здобули золоті медалі на Invictus Germany. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 27 листопада 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]