Комаров Ігор Олексійович

Комаров Ігор Олексійович
Комаров Ігор Олексійович;
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	20 серпня 1975 ; Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть	29 серпня 2014 (39 років) ; Новокатеринівка
Поховання	Міське кладовище № 18 (Харків)d
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комаров.

І́гор Олексі́йович Комаро́в (нар. 20 серпня 1975(19750820) — 29 серпня 2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1975 року в місті Харків.

У часі війни — заступник командира взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком. Загинув разом зі значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на січень 2017-го не ідентифіковані.

Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК.

Похований поряд зі своїм побратимом Андрієм Попелем на кладовищі № 18 у Харкові^[1].

Без Ігоря лишились батьки, сестра.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

9 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 серпня^[3].
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 27

Примітки

↑ Жизнь за Украину. «Они просто не вышли из этого «зеленого коридора». Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 29 Грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
↑ Указ Президента України від 15 січня 2016 року № 6/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.

Джерела

Комаров Ігор Олексійович [Архівовано 26 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
Небесна Гвардія^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Жизнь за Украину. «Они просто не вышли из этого «зеленого коридора». Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 29 Грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.

[2] Указ Президента України від 15 січня 2016 року № 6/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.

[1]

[2]

[3]