Конструктивізм (психологічна школа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Конструктивізм (психологія))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конструктивізм

Конструктивізм — у психології належить до багатьох філософських шкіл, які, хоча й надзвичайно відрізняються за своїми методами (застосовуються в таких сферах, як освіта та психотерапія), пов'язані спільною критикою попередніх стандартних підходів і спільними припущеннями про активну конструктивну природу людського знання. Зокрема, критика спрямована на «асоціаністський» постулат емпіризму, «за яким розум мислиться як пасивна система, що збирає свій зміст з навколишнього середовища і через акт пізнання виробляє копію порядку реальності»[1]:16

Навпаки, «конструктивізм — це епістемологічна передумова, заснована на твердженні, що в акті пізнання саме людський розум активно надає сенсу та порядку тій реальності, на яку він реагує».[1]:16 Конструктивістська психологія теоретизує та досліджує, як люди створюють системи для осмисленого розуміння свого світу та досвіду.[2]

У психотерапії, наприклад, цей підхід може перетворитися на те, що терапевт ставить запитання, які суперечать світогляду клієнта, намагаючись розширити його або її звички смислотворення. Припущення полягає в тому, що клієнти стикаються з проблемами не тому, що вони мають психічний розлад, а значною мірою через те, як вони формулюють свої проблеми, або те, як люди розуміють події, що відбуваються в їхньому житті.[3]

Конструктивістська психологія в освіті

[ред. | ред. код]

Конструктивістська психологія у застосуванні до освіти наголошує на тому, що учні завжди залучені в процес активного конструювання сенсу — процес, якому «вчитель може лише сприяти чи перешкоджати, але не може винаходити сам».[4]

Теорія Жана Піаже описує, як діти не просто імітують усе, що є частиною зовнішнього середовища, а радше те, що розвиток і навчання є безперервним процесом і взаємообміном між людьми та їх оточенням, процесом, завдяки якому індивіди розвивають дедалі складніші схеми.[5] За Анжелою О'Доннелл та її колегами, конструктивізм описує, як учень конструює знання за допомогою різних концепцій: складного пізнання, каркасу, вторинного досвіду, моделювання та навчання шляхом спостереження.[6] Це робить студентів, викладачів, оточення та будь-кого чи будь-що інше, з чим студент взаємодіє, активними учасниками їхнього навчання.

Деякі конструктивістські теорії

[ред. | ред. код]

Генетична епістемологія

[ред. | ред. код]

Жан Піаже (1896—1980), творець генетичної епістемології, стверджував, що позиції знання виростають у; що вони не дані апріорі, як у епістемології Канта, а радше, що структури знання розвиваються через взаємодію. У «Поведінці та еволюції» Піаже сказав, що «поведінка є двигуном еволюції».[7] Його основні публікації охопили п'ятдесят років з 1920-х до 1970-х років. Підхід Піаже до конструктивізму отримав подальший розвиток у неопіажетівських теоріях когнітивного розвитку.

Теорія особистісного конструкту

[ред. | ред. код]

Джордж Келлі (1905—1967), творець теорії особистісних конструктів, був стурбований насамперед епістемічною роллю спостерігача в інтерпретації реальності. Він стверджував, що те, як ми очікуємо сприймати світ, змінює наше ставлення до нього та наші дії.[8] Іншими словами, ми впорядковуємо себе, упорядковуючи свої думки. Таким чином, мета його терапевтичного підходу полягала в тому, щоб дозволити клієнту досліджувати свій власний розум, діючи як фасилітатор у дослідженні своїх власних значень або «конструкцій». Основні публікації Келлі були опубліковані в 1950-1960-х роках.

Постраціоналістична когнітивна терапія

[ред. | ред. код]

Вітторіо Гуідано (1944—1999), творець пост-раціоналістичної когнітивної терапії[9], висунув гіпотезу про те, що розум створює складну систему абстрактних правил, відповідальних за конкретні та окремі якості нашого свідомого досвіду.[1]:20 Його основні публікації були опубліковані в 1980-1990-х роках. За роки, що минули після внесків Гуідано, серед дослідників втіленого пізнання точилися багато суперечок про те, до якої міри пізнання є абстрактним чи амодальним, а не модальним.[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Balbi, Juan (2008). Epistemological and theoretical foundations of constructivist cognitive therapies: post-rationalist developments (PDF). Dialogues in Philosophy, Mental and Neuro Sciences. 1 (1): 15—27. Процитовано 19 жовтня 2010.
  2. Raskin, Jonathan D. (Spring 2002). Constructivism in psychology: personal construct psychology, radical constructivism, and social constructionism (PDF). American Communication Journal. 5 (3). Процитовано 7 лютого 2009.
  3. Neimeyer, Robert A.; Raskin, Jonathan D., ред. (2000). Constructions of disorder: meaning-making frameworks for psychotherapy. Washington, DC: American Psychological Association. ISBN 1557986290. OCLC 42009389.
  4. Kegan, Robert (1982). The evolving self: problem and process in human development. Cambridge, MA: Harvard University Press. с. 255. ISBN 0674272307. OCLC 7672087.
  5. Piaget, Jean (1983). Piaget's theory. У Mussen, Paul Henry; Carmichael, Leonard (ред.). Handbook of child psychology: formerly Carmichael's Manual of child psychology. Т. 1 (вид. 4th). New York: John Wiley & Sons. с. 103–128. ISBN 0471090573. OCLC 9324435.
  6. O'Donnell, Angela M.; Reeve, Johnmarshall; Smith, Jeffrey K. (2012). Social learning theory, complex cognition, and social constructivism. Educational psychology: reflection for action (вид. 3rd). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons. с. 254–289. ISBN 9781118076132. OCLC 751719458.
  7. Piaget, Jean (1978). Behavior and evolution (вид. 1st American). New York: Pantheon Books. с. 142. ISBN 0394418107. OCLC 3869418.
  8. Kelly, George (1991). The psychology of personal constructs. London; New York: Routledge in association with the Centre for Personal Construct Psychology. ISBN 0415037999. OCLC 21760190.
  9. Guidano, Vittorio F. (1991). The self in process: toward a post-rationalist cognitive therapy. New York: Guilford Press. ISBN 0898624479. OCLC 22665277.
  10. See, for example, the articles in a special issue of Psychonomic Bulletin & Review on theories of meaning organization in the brain: Mahon, Bradford Z.; Hickok, Gregory (August 2016). Arguments about the nature of concepts: symbols, embodiment, and beyond. Psychonomic Bulletin & Review. 23 (4): 941—958. doi:10.3758/s13423-016-1045-2. PMC 4975657. PMID 27282991.

Джерела

[ред. | ред. код]

Конструктивізм в освіті

[ред. | ред. код]

Конструктивізм у психотерапії

[ред. | ред. код]