Перейти до вмісту

Вусач-коренеїд хрестоносець

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Коренеїд хрестоносець)
Вусач-коренеїд хрестоносець
Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)
Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae)
Підродина: Ляміїни (Lamiinae)
Триба: Доркадіїні (Dorcadiini)
Рід: Вусач-коренеїд (Dorcadion)
Підрід: Cribridorcadion
Вид: Вусач-коренеїд хрестоносець (D. equestre)
Dorcadion equestre
Laxmann, 1770
Посилання
Вікісховище: Category: Dorcadion equestre
Віківиди: Dorcadion equestre

Вуса́ч-коренеї́д хрестоно́сець (Dorcadion equestre (Laxmann, 1770) = Dorcadion cruciatum Fabricius) — вид жуків з .багатого на види роду вусач-коренеїд з родини жуків-вусачів. Належить до підроду Cribridorcadion. Поширений у степах Європи.

Природоохоронний статус

[ред. | ред. код]

Вид занесений до Червоної книги України.

Хорологічно D. equestre є балканським видом, середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Балкани, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну, Словаччину, Чехію, Угорщину. В Україні заселяє лісостепову та степову зони України, Кримські гори. Звичайний вид в місцях, що не зазнають антропогенного впливу.

Жуки трапляються на ґрунті, не літають. Живляться молодими пагонами та листками різноманітних злаків. Літ триває з кінця квітня до кінця червня.

Жук середніх розмірів — 13-20 мм. Тіло густо вкрите бурими волосками, на фоні яких виділяється великий білий хрестовидний малюнок. Вусики та ноги чорного кольору. Передньоспинка в рідких волосках, майже, гола.

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м'який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Генерація — 2 роки. Дорослі жуки зустрічаються з середини квітня до кінця травня (з середини червня — зрідка). Личинки розвиваються в ґрунті, при розорюванні переходять до живлення коренями культурних злаків. Заселяє нерозорані осередки: цілинний степ, байраки, гірські схили, узбіччя доріг (іноді біотопи з негустими чагарниками). Тяжіє до добре розігрітих сонцем ділянок з розрідженим травостоєм. Личинки живляться листям озимих та інших злакових.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють 8 підвидів[1]:

  • Dorcadion equestre bernhauerorum Peks, 2010
  • Dorcadion equestre bisuturale Jureček, 1933
  • Dorcadion equestre equestre (Laxmann, 1770)
  • Dorcadion equestre festivum Pesarini & Sabbadini, 2013
  • Dorcadion equestre nogelii Fairmaire, 1866
  • Dorcadion equestre ochridense Heyrovsky, 1935
  • Dorcadion equestre reclinatum Kraatz, 1892
  • Dorcadion equestre transsilvanicum Ganglbauer, 1884

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dorcadion (Cribridorcadion) Pic, 1901. Dorcadionini. Base de données Titan sur les Cerambycidés ou Longicornes [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.](фр.)

Література

[ред. | ред. код]
  1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  3. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Систематика виду на порталі BioLib [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)