Вусач-коренеїд хрестоносець

Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Жуки (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:	Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:	Церамбікоїдні (Cerambycoidea)
Родина:	Вусачі (Cerambycidae)
Підродина:	Ляміїни (Lamiinae)
Триба:	Доркадіїні (Dorcadiini)
Рід:	Вусач-коренеїд (Dorcadion)
Підрід:	Cribridorcadion
Вид:	Вусач-коренеїд хрестоносець (D. equestre)

Біноміальна назва

Dorcadion equestre
Laxmann, 1770

Посилання

Вікісховище:	Category: Dorcadion equestre
Віківиди:	Dorcadion equestre

Вуса́ч-коренеї́д хрестоно́сець (Dorcadion equestre (Laxmann, 1770) = Dorcadion cruciatum Fabricius) — вид жуків з .багатого на види роду вусач-коренеїд з родини жуків-вусачів. Належить до підроду Cribridorcadion. Поширений у степах Європи.

Природоохоронний статус

Вид занесений до Червоної книги України.

Хорологія

Хорологічно D. equestre є балканським видом, середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Балкани, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну, Словаччину, Чехію, Угорщину. В Україні заселяє лісостепову та степову зони України, Кримські гори. Звичайний вид в місцях, що не зазнають антропогенного впливу.

Екологія

Жуки трапляються на ґрунті, не літають. Живляться молодими пагонами та листками різноманітних злаків. Літ триває з кінця квітня до кінця червня.

Морфологія

Імаго

Жук середніх розмірів — 13-20 мм. Тіло густо вкрите бурими волосками, на фоні яких виділяється великий білий хрестовидний малюнок. Вусики та ноги чорного кольору. Передньоспинка в рідких волосках, майже, гола.

Личинка

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м'який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Життєвий цикл

Генерація — 2 роки. Дорослі жуки зустрічаються з середини квітня до кінця травня (з середини червня — зрідка). Личинки розвиваються в ґрунті, при розорюванні переходять до живлення коренями культурних злаків. Заселяє нерозорані осередки: цілинний степ, байраки, гірські схили, узбіччя доріг (іноді біотопи з негустими чагарниками). Тяжіє до добре розігрітих сонцем ділянок з розрідженим травостоєм. Личинки живляться листям озимих та інших злакових.

Підвиди

Виділяють 8 підвидів^[1]:

Dorcadion equestre bernhauerorum Peks, 2010
Dorcadion equestre bisuturale Jureček, 1933
Dorcadion equestre equestre (Laxmann, 1770)
Dorcadion equestre festivum Pesarini & Sabbadini, 2013
Dorcadion equestre nogelii Fairmaire, 1866
Dorcadion equestre ochridense Heyrovsky, 1935
Dorcadion equestre reclinatum Kraatz, 1892
Dorcadion equestre transsilvanicum Ganglbauer, 1884

Галерея

Вусач земляний-хрестоносець, або коренеїд-хрестоносець (Dorcadion crux) у своєму природному середовищі. Зміїв, Харківська обл., 2022 р.
Вусач земляний. Філія ЛПЗ НАНУ "Стрільцівський степ".

Примітки

↑ Dorcadion (Cribridorcadion) Pic, 1901. Dorcadionini. Base de données Titan sur les Cerambycidés ou Longicornes [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.](фр.)

Література

Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання

Систематика виду на порталі BioLib [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

[1] Dorcadion (Cribridorcadion) Pic, 1901. Dorcadionini. Base de données Titan sur les Cerambycidés ou Longicornes [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.](фр.)

[1]