Ульцька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ульцька мова
Поширена вХабаровський край (Росія)
РегіонДалекий Схід
Носії730
Писемністькирилиця
КласифікаціяАлтайські мови >> Тунгуські мови >> Південнотунгуські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3ulc

У́льцька мова — мова народності ульчів, що живуть в Ульцькому районі Хабаровського краю Росії. Належить до південної гілки Тунгуської мовної родини. Ульцька — аглютинативна синтетична мова номінативного устрою. Як і в інших Алтайських мовах у ній спостерігається сингармонізм голосних.

Фонетика

[ред. | ред. код]

Голосні

[ред. | ред. код]

Усі голосні в ульцькій мові мають короткий та довгий (подвоєний) варінт. Довгота голосних в ульцькій мові не позначається на письмі, але чітко розрізняється при вимові. Наприклад:
пиқтэ (дитина) — пӣқтэ (кропива),
оми̇ (людський зародок) — о̄ми̇ (мала касатка).

Підйом\РядПереднійСереднійЗадній
Верхнійи [i]у [u]
Середнійи̇ [ɪ], е [ɛ]э [ə]у̇ [ʊ], о [o]
Нижнійа [a]

Голосні верхнього підйому «и», «у» та середнього підйому «и̇», «у̇» не розрізняються на письмі, але чітко розрізняються при вимові.[1]

Як і в інших мовах Алтайської макрородини, в ульцькій спостерігається сингармонізм голосних. Усі голосні за підйомом поділяються на 2 серії: верхні та нижні. В одному слові можуть бути голосні тільки з однієї серії:

Верхніи, э, у
Нижніи̇, а, у̇, о, е

Наголос в ульцькій мові, так само як і у нанайській та удеґейській, експіраторно-тонічний: на голосний першого складу падає слабкий експіраторний (силовий) наголос, а на голосний останнього — тонічний. Причому голосний першого складу звучить чіткіше, ніж інші.[1]

Приголосні

[ред. | ред. код]
ПриголосніЛабіальніДентальніПалатальніВелярніУвулярні
Вибуховіп [p], б [b]т [t], д [d]ч [ʨ], ǯ [ʥ]к [k], г [g]қ [q]
Фрикативив [β], ф [ɸ]с [s]х [x]ҳ [χ]
Носовім [m]н [n]н' [ɲ]ң [ŋ]
Сонорнір [r], л [l]
Ґлайдив [w]й [j]

Звуки т, д та н виступають тільки у твердій формі, а палатальні ч, ǯ та н' — тільки у м'якій. Звук л звучить, як напівм'який. Усі інші приголосні пом'якшуються у позиції перед голосними переднього ряду.

Морфологія

[ред. | ред. код]

Іменник

[ред. | ред. код]

Іменник в ульцькій мові має такі категорії, як:

  • число: однина та множина,
  • відмінок: називний, знахідний, орудний, давальний, напрямковий, місцевий, повздовжний та вихідний,
  • присвійність: особова та безособова.

Усі категорії позначаються разними афіксам, які додаються у певному порядку. Наприклад:

қалǯам -> қалǯамсал -> қалǯамсалду̇ -> қалǯамсалду̇си̇(велетень -> велетні -> велетням -> твоїм велетням

Категорія числа іменника відрізняється певною нечіткістю. Форма однини (загального числа) часто вживається і для позначення множини.[1] Наприклад:
н'и — людина, люди
мо̄ — дерево, дерева
му̇ри̇(н) — кінь, коні

Ідея кількості також бути виражена числівником або прислівниками, на кшталт «эгди» (багато), «у̇му̇н» (один), «ǯуэл» (два) тощо. Іменник у такому випадку стоїть у формі однини.

Афікс множини -сал/-сэл вживається досить рідко:
пиқтэ -> пиқтэсэл (дитина -> діти),
ама -> амасал (батько -> батьки, отці)
.

Іменники в ульцкій відмінюються у залежності від того, на який звук вони закінчуються (голосний, приголосний, носовий) та серії голосних.

Простий тип відмінюванняВідмінювання слів з посесивними афіксам
Відмінок«качка»«озеро»«крило»«моя шапка»«твоя шапка»
Називнийгасахэвэҳасал(и)āпу̇мби̇āпу̇нси̇
Знахіднийгасавахэвэмбэҳасалбаāпу̇мбаи̇āпумбас(и̇)
Оруднийгасаǯи̇хэвэнǯиҳасалǯи̇āпунǯи̇и̇āпунǯи̇с(и̇)
Давальнийгасаду̇хэвэндуҳасалду̇āпунду̇и̇āпундус(и̇)
Напрямковийгасати̇хэвэнтиҳасалти̇āпунти̇и̇āпунти̇с(и̇)
Місцевийгасалахэвэндулэҳасалду̇лаāпундулаи̇āпундулас(и̇)
Поздовжнийгасаки̇хэвэңкиҳасалки̇āпунки̇и̇āпункис(и̇)
Вихіднийгасаǯи̇ǯи̇хэвээнǯиǯиҳасалǯи̇ǯи̇āпунǯиǯииāпунǯиǯис(и̇)

В ульцькій мові є особові та безособові присвійні афікси, що означають належність. Присвійні афікси додаються після афіксу відмінка.

Особово-присвійні закінчення
-и̇/-и, -би̇/-бимій
-си̇/-си/-ствій
-ни̇/-ни/-нйого, її
-пу̇/-пу, -му̇/-мунаш
-су̇/-суваш
-ти̇/-ти/-тїх
Безособово-присвійні закінчення
-и̇/-и, -би̇/-бичийсь (власник в однині)
-вари/-вэри, -бари/-бэричийсь (власник в множині)

Прикметник

[ред. | ред. код]

Прикметники в ульцькій мові не мають категорії роду. У залежній позиції вони не відмінюються ані за числами, ані за відмінками. Прикметники поділяються на якісні та відносні. Присвійних прикметників в ульцькій мові не має, їх роль грають іменники у присвійних конструкціях. Наприклад:
н'и ңалани̇ — людська рука (букв.: «людина рука-її»),
мапа поқтони̇ — ведмежий слід (букв.: «ведмідь слід-його»).

До якісних відносяться такі прикметники, як «да̄и̇» (великий), «н'учи» (малий), «гу̇гду» (високий), «чагǯа» (білий), «сэгǯэ(н)» (червоний), тощо.

Відносні прикметники утворюються від основ іменників, прислівників та дієслів за допомогою суфіксів -вли̇̇̇/-вли, -у̇ли̇/-ули; -кту̇/-кто/-кту; -ма/-мэ/-мо та допоміжного слова «би». Наприклад:
н'ама -> н'амавли̇ (тепло -> теплий),
ну̇ңди̇ -> ну̇ңду̇ли̇ (холод -> холодний),
дака(чи) -> дакавли̇ (загострювати -> гострий),
пэйǯэ -> пэйǯэмэ (цегла -> цегляний),
пуйу -> пуйукту (варити -> зварений).

Форма підсиленого ступеню порівняння утворюється за допомогою суфіксу -ла/-лэ та слова «би», а найвищого ступеню за допомогою слів «чу» та «манга». Наприклад:
н'учи -> н'училэ би -> чу/манга н'учи (малий -> замалий -> найменший).

Займенник

[ред. | ред. код]

Відмінювання особових займенників:

Відмінок«я»«ти»«ми»«ви»«він, вона, воно»"вони
Називнийбисибӯсӯна̄нина̄ти̇
Знахідниймимбэсимбэмумбэсумбэна̄мбанамба
Оруднийминǯисинǯимунǯисунǯина̄нǯи̇нанǯи̇
Давальнийминдусиндумундусундуна̄ндунанду
Напрямковийминтисинтимунтисунтина̄нти̇нанти̇
Місцевийминдулэсиндулэмундулэсундулэна̄ндуланандула
Поздовжниймиңкисиңкимуңкисуңкина̄нки̇нанки̇
Вихіднийминǯиǯисинǯиǯимунǯиǯисунǯиǯина̄нǯи̇ǯи̇нанǯи̇ǯи̇

В ульцькій мові вказівні займенники у залежній позиції не відмінюються, а у самостійній відмінюються за числом та відмінками.

Відмінок«цей»«той»
Називнийэйти̇, ти̇йи̇
Знахіднийэйвэти̇ва
Оруднийэйǯи, йэǯити̇ǯи̇
Давальнийэйду, йэду, н'эдути̇ду
Напрямковийэйти, эвэсити̇ти̇, таваси̇
Місцевийэйлэти̇ла
Поздовжнийэйкити̇ки̇
Вихіднийэйǯиǯити̇ǯи̇ǯи̇
Питальні займенники
ңуй/уйхто
ҳайщо (обидва змінюються за числами та відмінками)
ҳайңги̇чий (не-особа)
уйңги, ңуйңгичий (особа)
ҳамата(н)який
ҳайма(н)з чого зроблений
ҳайчу̇з чим, що маючий
хайду̇макотрий (з декількох)
ҳōн(и) биякий, як існуючий
ҳōн/ҳōнияк
ҳāл/ҳāли̇коли
ҳасу̇(н)скільки
ҳаваси̇куди
ҳайаǯи̇звідки
ҳайду̇де
ҳайри̇ни̇що робить
ҳайханищо робив

Означальні займенники:

хэм, хумвесь, всі
чу̇пали̇все
гойінший, інакший
пāн/пāнидеякий
ҳай-да хумкожний (не-особа)
ңуй-дэ хумкожний (особа)
ман(э)сам, свій (відмінюється по парадиґмі посесивно-безособової відміни з основою на -н)

Числівник

[ред. | ред. код]

В ульцькій мові розрізняються неозначені, кількісні, порядкові, розділові (по-два, по-три) та повторювальні (двічі, тричі) числівники:

КількісніПорядковіРозділовіПовторювальні
1у̇му̇нумуйомотоомора
2ǯуэл(и)ǯуэйǯуэтэǯуэрэ
3и̇ла(н)или̇йи̇лантаи̇лара
4дуи(н)дуи̇йдуинтэдуирэ
5ту̇н'ǯату̇н'ǯийту̇н'ǯататун'ǯара
6н'уңгу(н)н'уңгуйн'уңгунтэн'уңгурэ
7нада(н)надайнадантанадара
8ǯақпу̇(н)ǯақпу̇йǯақпу̇нтаǯақпу̇ра
9хуйу(н)хуйуйхуйунтэхуйурэ
10ǯу̇а(н)ǯу̇айǯу̇антаǯу̇ара
10ǯу̇а(н)
20хори̇(н)
30гу̇ти̇(н)
40дэйи, дэғи
50су̇сай
60н'уңгун'ǯу
70надан'ǯу̇
80ǯақпу̇н'ǯу̇
90хуйун'ǯу
100(у̇м) таңгу̇
1000ми̇ңган
безлічтумэн

Дієслово

[ред. | ред. код]

Дієслово в ульцькій мові має такі граматичні категорії, як:

  • спосіб: дійсний, наказовий та суб'юнктивний[1]
  • час: у дійсному способі розрізняються 4 часові форми, а у наказовому — 2.
  • особа та число
  • позитивна та негативна форми

Також дієслово має такі форми:

  • каузатив (змусити/спонукати зробити щось)
  • форма наміру (збиратися щось зробити)
  • форма потреби (треба/слід щосб зробити)
  • кондиціональ
  • супін

В дісному способі розрізняються 4 форми часу (теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній), а у наказовому — 2 (теперішній та майбутній).

Дійсний спосіб

[ред. | ред. код]

У дійсному способі розрізняються 4 форми часу: теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній. 3 з них є простими формами дієслова, а форма форма теперішнього I складається з дієприкметника та особової предикативної частки.

Позитивні форми дійсного способу:

штовхатидаватиказатиїстибути
Теперішній I
биани̇и̇бӯриивэндииǯэптэсиибии
сиани̇си̇бӯрисивэндисиǯэптэсисибиси
нāниани̇(ни̇)бӯри(ни)вэнди(ни)ǯэптэси(ни)би(ни)
бӯани̇пу̇бӯрипувэндипуǯэптэсипубипу
сӯани̇су̇бӯрисувэндисуǯэптэсисубису
нāти̇ани̇ти̇, ани̇(л)бӯрити, бӯри(л)вэндити, вэнди(л)ǯэптэсити, ǯэптэси(л)бити, би(л)
Теперішній II
бианамби̇бӯрэмбивэндэмбиǯэптэсэмбибиэмби
сианати̇бӯрэтивэндэтиǯэптэсэтибиэти
нāнианарабӯрэрэвэндэрэǯэптэсэрэбиэрэ
бӯанаму̇бӯрэмувэндэмуǯэптэсэмубиэму
сӯанасу̇бӯрэсувэндэсуǯэптэсэсубиэсу
нāти̇анара(л)бӯрэ(л)вэндэ(л)ǯэптэсэ(л)биэ(л)
Минулий
бианахамби̇бӯхэмбивэнчимбиǯэқпимбибичимби
сианахаси̇бӯхэсивэнчисиǯэқписибичиси
нāнианаха(ни̇)бӯхэ(ни)вэнчи(ни)ǯэқпи(ни)бичи(ни)
бӯанахапу̇бӯхэпувэнчипуǯэқпипубичипу
сӯанахасу̇бӯхэсувэнчисуǯэқписубичису
нāти̇анахати̇бӯхэтивэнчитиǯэқпитибичити
Майбутній
биани̇ламбибӯрилэмбивэндилэмбиǯэптэсилэмбибилэмби
сиани̇латибӯрилэтивэндилэтиǯэптэсилэтибилэти
нāниани̇ламабӯрилэмэвэндилэмэǯэптэсилэмэбилэмэ
бӯани̇ламу̇бӯрилэмувэндилэмуǯэптэсилэмубилэму
сӯани̇ласу̇бӯрилэсувэндилэсуǯэптэсилэсубилэсу
нāти̇ани̇лалмабӯрилэлмэвэндилэлмэǯэптэсилэлмэбилэлмэ

Негативна форма теперішнього I утворюється за допомогою афіксу -си/-си̇, а в усіх інших формах — за допомогою частки эчиэ(л). Приклад:

не штовхатине даватине казатине їстине бути
Теперішній I
бианаси̇̇мби̇бӯрэсимбивэндэсимбиǯэптэсимбибиэсимби
сианаси̇̇си̇бӯрэсисивэндэсисиǯэптэсисибиэсиси
нāнианаси̇̇(ни̇)бӯрэси(ни)вэндэси(ни)ǯэптэси(ни)биэси(ни)
бӯанаси̇̇пу̇бӯрэсипувэндэсипуǯэптэсипубиэсипу
сӯанаси̇̇су̇бӯрэсисувэндэсисуǯэптэсисубиэсису
нāти̇анаси̇̇ти̇, анаси̇̇(л)бӯрэсити, бӯрэси(л)вэндэсити, вэндэси(л)ǯэптэсити, ǯэптэси(л)биэсити, биэси(л)
Минулий
биэчиэ(л) анаи̇эчиэ(л) бӯрэиэчиэ(л) вэндэиэчиэ(л) ǯэптэиэчиэ(л) биэи
сиэчиэ(л) анаси̇эчиэ(л) бӯрэсиэчиэ(л) вэндэсиэчиэ(л) ǯэптэсиэчиэ(л) биэси
нāниэчиэ(л) ана(ни̇)эчиэ(л) бӯрэ(ни)эчиэ(л) вэндэ(ни)эчиэ(л) ǯэптэ(ни)эчиэ(л) биэ(ни)
бӯэчиэ(л) анапу̇эчиэ(л) бӯрэпуэчиэ(л) вэндэпуэчиэ(л) ǯэптэпуэчиэ(л) биэпу
сӯэчиэ(л) анасу̇эчиэ(л) бӯрэсуэчиэ(л) вэндэсуэчиэ(л) ǯэптэсуэчиэ(л) биэсу
нāти̇эчиэ(л) анати̇эчиэ(л) бӯрэтиэчиэ(л) вэндэтиэчиэ(л) ǯэптэтиэчиэ(л) биэти

Наказовий спосіб

[ред. | ред. код]

У наказовому способі розрізняються форми теперішнього та майбутнього часу:

Теперішній-ру/-ру̇, -у/-у̇, -в
Майбутній-сар(и)/-сэри(и̇)

Форма множини 2 особи утворюється за допомогою афіксу -ксу/-ксу̇:
вэну(ру) -> вэнуксу (скажи -> скажіть),
бису(ру) -> бисуксу (будь -> будьте).

Як форми наказового способу 1 та 3 осіб вживаються форма з афіксом -ңа/-ңэ та форма з афіксом -ǯи/-ǯи̇, після якої йде особове закінчення. Наприклад:
анаǯи̇та — хай я штовхну,
анаǯи̇пу — хай ми штовхнемо

Негативна форма наказового способу утворюється за допомогою частки «эǯи»:
эǯи ана(ра) — не штовхай,
эǯи анаксу̇ — не штовхайте,
эǯи бурэ — не давай,
эǯи бурэксу — не давайте.

Суб'юнктивний спосіб

[ред. | ред. код]

Суб'юнктивний утворюється за допомогою афіксу «-мча/-мчэ/-мчо» та особово-предикативного закінчення. Негативна форма утворюється за допомогою частки «эңдэ» та допоміжного дієслова «та» (робити), яке приймає на себе афікс способу та особи. Наприклад:
анамча -> эңдэ ана тамча (йому б штовхнути -> йому б не штовхнути),
анамчайи̇ -> эңдэ ана тамчайи̇ (щоб я штовхнув ->щоб я не штовхав),
бимчэси -> эңдэ би тамчаси̇ (щоб ти був -> щоб ти не був)
.

Інші форми дієслова

[ред. | ред. код]

Супін утворюється за допомогою афіксу -бда/-бдэ та особово-предикативного закінчення. Негативна форма супіну утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Супін використовується для позначення мети. Наприклад:
анабдани̇ -> эңдэ ана табдани̇ (щоб він штовхнув -> щоб він не штовхнув),
анабдаи̇ -> эңдэ ана табдаи̇ (щоб я штовхнув -> щоб я не штовхнув).

Кондиціональ утворюється за допомогою афіксу -ву̇ча/-вучэ. Негативна форма також утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Наприклад:
анаву̇чани -> эңдэ ана таву̇чани̇ (якщо/коли він штовхнув -> якщо/коли він нештовхнув)

Інші форми:

Каузатив-(бу̇)ван/-(бу)вэн, -ву̇/-ву, -бу̇/-буспонукати/змусити зробити щось
Форма наміру-йча/-йчэ, -ди̇ча/-дичэзбиратися щось зробити
Форма потреби-мси̇/-мситреба/слід щось зробити
Напрямкова форма-ңда/-ңдэпіти зробити щось

Дієприслівник

[ред. | ред. код]

В ульцій мові розрізняються 5 видів дієприслівників:

  • Теперішнього часу (або Одночасні дієприслівники). Форма однини утворюється за допомогою закінчень -ми̇/-ми, а форми множини -мари̇/-мэри.
  • Минулого часу (або Різночасові дієприслівники. Утворюється за допомогою закінчень -ра/-рэ, -та/-тэ та -да/-дэ. За числами не відмінюються.
  • Умовні. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -пи̇/-пи, а форми множини -пари̇/-пэри.
  • Одночасно-довготривалі. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -мди̇/-мди, а форми множини -марди̇/-мэрди. Використовуються рідко.
  • Одночасно-миттєві. Утворюється за допомогою закінчень -рач/-рэч, -тач/-тэч та -дач/-дэч. За числами не відмінюються. Використовуються рідко.

Сполучники

[ред. | ред. код]

Приклади сполучників в ульцькій:

ти̇там-даале
оси̇ни̇якщо, коли
ти̇там(и̇)тому що
(ти̇)тарапотім
гучище

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г О. П. Сунік (1985). "Ульчский язык" (російською) . Ленінград: "Наука".

Посилання

[ред. | ред. код]