Користувач:MaryankoD/ШС

2?ЯЗОВСЬКИЙ Григорій Андрійович (н.2.11 1919) - україн-^кий рад- літературознавець. Член КПРС з 1948. Автор статей /Композиція поеми Т. Г. Шевченка „Гайдамаки"» (1957), ^Великий народний кобзар Та-пас Шевченко» (1962), «Живий Кобзар» (1964) та ін. Один з „вторів біографії «Тарас Григорович Шевченко» (К., 1960), перевиданої 1963.

«Г. 3.» («Немає гірше, як в невол і») — вірш Шевченка, написаний восени 1848 нар. Косарал. У первісній редакції в «Малій книжці» (за № 16 в захалявній книжечці 1848) твір не має назви. До «Більшої книжки* переписано 1858. Вперше надруковано в альм. «Хата» (СПБ, 1860) під ред. назвою «На Вкрашу» з помилковою датою «1849». Вірш присвячено Г. Закрев-ській — дружині поміщика П. Загребського, з якою Шевченко познайомився в червні 1843 на балу в Т. Волховської в с. Мойсівці. Питання про адресата вірша остаточно розв'язала М. Шагінян у монографії «Шевченко» (1941), в якій докладно розглянула взаємини Шевченка і Г. Закревської. З ім'ям Г. Закревської пов'язано також поезію «Якби зост-рілися ми знову»', обидва твори належать до кращих зразків нечисленної інтимної лірики Шевченка. Літ.: Н е н а д к е ви ч Є. О. З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка. К., 1959; І в а к і н Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847 — 1861 рр. К., 1968.

ГАБОР (СаЬог) Андор (24.1 1884 — 21.1 1953) — угорський Письменник, літературознавець 1 перекладач. Член Угорської партії трудящих з 1919. ^Часник революційних подій в Угорщині 1918—19. Відав питаннями культури в уряді Угорської Радянської республі- ки, після падіння якої був заарештований. У 1920 емігру-вав (Відень, Берлін). У 1933— 4? жив і працював у Рад. Сою-"• 3 1927 — берлін. кореспон- дент «Правди» й «Огонька», з ,1938 — редактор угор. журн. «Оі На炙 («Новий голос»), що виходив у Москві. Писав оповідання й статті антифашист, характеру. В журн. «її) На炙 (1939, № 4) надрукував у своєму перекладі уривок з поеми Шевченка «Єретик», поезії «Породила мене мати», «Утоптала стежечку», «І багата я», «Ой чого ти почорніло» та «Гімн черничий». Останні три і вірш «Якби мені черевики» вміщено в «Кобзарі», що вийшов у Будапешті 1961. У перекладах Г. майстерно відтворено дух поезії Шевченка. ГАВДЗЙНСЬКИЙ Альбін Станіславович (н. 4.VII 1923)-український радянський художник. Автор картин «Тарас на етапі до Петербурга» (1960—61, ДМШ) та «Т. Г. Шевченко на етапі» (1964). ГАВЛІЧЕК-БОРбВСЬКИЙ (НауНсек-Вогоузку) Карел (31.Х 1821 — 29.VII 1856) -чеський поет, перекладач і публіцист. У 1843—44 жив і працював у Москві, відвідав Київ і Львів. Виявляв великий інтерес до України, в своїх публіцистич. працях підтримував прагнення укр. народу до соціального і нац. визволення. Був у дружніх взаєминах з О. Бодяиським. Є припущення, що Шевченко, відвідуючи О. Бодянського в лютому 1844 в Москві, зустрічався в нього з Г, Б., хоч документальних даних про це нема. ГАВРИЛЕНКО Григорій Іванович (н. 8.УІІ 1927) — український рад. художник. Працює в галузі станкової графіки та книжкової ілюстрації. Автор ліногравюри «Плавай, плавай, лебедонько...» (1961) на слова Шевченка з поеми «Тополя» та ілюстрацій до «Кобзаря» («Садок вишневий коло хати», «Катерина»; обидві — 1963). Іл. також табл. XXI. О ГАВРЙЛКО Михайло Омелянович (5.Х 1882—1919) — український скульптор. Автор погрудь Шевченка (1911 і 1914). Брав участь у конкурсі на проект пам'ятника Шевченкові для Києва (1911—13), виконав барельєф поета (гіпс, 1911) та його бюст для будинку Полтавського театру (1919). І> ГАВРИЛІЬК Олександр Яки-мович (23.Іу 1911 — 22^1 1941) —• український рад. письменник. Член Компартії Зх. Білорусії з 1929. Активний діяч комуністич. підпілля на Зх. Україні в роки окупації її бурж.-поміщицькою Польщею. Автор праці «Пани і па- . Г. І. Гавриленко. «Плавай, плавай, лебедонько...». Ліногравюра. 1961. М. О. Гаврилко. Барельєф із зображенням Т. Г. Шевченка. Гіпс. 1911. ничі над „Кобзарем"» (Львів, 1936), спрямованої проти укр. буржуазних націоналістів, які або принижували Шевченка, або ж намагалися фальсифікувати твори поета, підпорядкувати його спадщину інтересам пануючих класів. Працю конфіскувала поліція. Основний її зміст автор доніс до читача в багатьох статтях, вміщених у періодичних виданнях. Серед них: «„Кобзар" стереже» (1936), «І на сторожі коло них поставлю слово...» (1936), «Сто літ „Кобзаря"» (1940), «Великий український народний поет» (1941). Шевченкознавчі праці Г.— яскрава сторінка в історії боротьби за Шевченка на Зх. Україні. Портрете. 148. Те.: Пани і паничі над «Кобзарем». Львів, 1961.