Коротконіжка
| Коротконіжка | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Коротконіжка європейська (Ablepharus kitaibelii)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Коротконіжка[1], голоочка[2] (Ablepharus) — рід ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із168 родів родини.[3] Представники роду поширені в Європі та Азії. Типові мешканці аридних гір, передгір'їв та прилеглих рівнин. Описано 19 видів.[4][5]
Українська назва роду пов'язана з відносно короткими і слаборозвиненими кінцівками ящірок.
Назва на інших мовах: snake-eyed skinks (англ.; дослівно «зміїноокий сцинк»); Natter augen-Skinks (нім.; дослівно «зміїноокий сцинк»); гологлазы, змееглазы (рос.).[6]
Дрібні ящірки завдовжки (L. + L.cd.) до 15 см. Самиці трохи більші за самців. Цей вид сцинків сягає загальної довжини до 15 см. Дрібна змієподібна ящірка довжина їх тіла (тулуба з головою — L.) сягає 6 см, самців — до 5,5 см. Хвіст (L.cd.) досить довгий: відношення L./L.cd. складає 0,50—0,85. Хвіст ламкий, здатний до регенерації. Кінцівки відносно короткі, слаборозвинені, п'ятипалі. У результаті зростання верхньої й нижньої повік утворилась прозора оболонка. Вушний отвір малопомітний або зовсім схований під лускою.
Тіло вкрите гладенькою округлою (рибоподібною) лускою. Навколо середини тулуба 18—26 поздовжніх рядів лусок. На зовнішніх краях гомілок і передпліч звичайно нема дуже збільшених щитків. Ніздря розташована всередині одного щитка. Надносові щитки відсутні.
Основний фон забарвлення верхньої частини тіла в різних представників роду оливко-коричневий, оливково-бурий, бронзовий, сірувато-оливковий, світло-бурий або зеленуватий. У низки видів присутні темні смуги на спині.
Представники роду поширені у Південній Європі, на півдні Східної Європі, у Західній, Центральній та Південній Азії.[5]
Коротконіжки — типові мешканці аридних гір, передгір'їв та прилеглих рівнин. Тримаються переважно ділянок із кам'янистим та піщаним ґрунтом, вкритих трав'янистою та чагарниковою рослинністю. У сприятливих умовах можуть створювати досить щільні скупчення. Ведуть денний, досить потаємний, спосіб життя.
Представники роду належать до яйцекладних плазунів. Парування відбувається переважно в квітні — травні. У кінці травня — червні самиця відкладає 2—5 яєць. Приблизно через 2 місяці з яєць вилуплюються дитинчата, які довгий час тримаються біля місць кладок. Статева зрілість настає навесні другого року життя.
Живляться дрібними безхребетними, переважно комахами та їхніми личинками.
Стан природних популяцій переважної більшості видів роду залишається більш-менш стабільним. Саме тому вони, згідно з Червоним списком МСОП, отримали охоронну категорію «відносно благополучні види». 4 види мають неясний статус (охоронна категорія: «брак даних про вид»): Ablepharus darvazi, Ablepharus mahabharatus, Ablepharus nepalensis, Ablepharus tragbulensis. 4 види — ендеміки Таджикистану (Ablepharus darvazi), Афганістану (Ablepharus lindbergi) і Непалу (Ablepharus mahabharatus, Ablepharus nepalensis). Коротконіжки мешкають на ряді природно-заповідних територій у межах їх ареалів.[5]
Один із168 родів родини сцинкових (Scincidae).[3]
Станом на 2025 рік описано 19 видів:[4][5]
- Ablepharus alaicus — Коротконіжка алайська
- Ablepharus anatolicus
- Ablepharus bivittatus — Коротконіжка смугаста
- Ablepharus budaki
- Ablepharus chernovi
- Ablepharus darvazi
- Ablepharus deserti — Коротконіжка пустельна
- Ablepharus eremchenkoi
- Ablepharus grayanus — Коротконіжка мала
- Ablepharus himalayanus
- Ablepharus kitaibelii — Коротконіжка європейська
- Ablepharus ladacensis
- Ablepharus lindbergi
- Ablepharus mahabharatus
- Ablepharus nepalensis
- Ablepharus pannonicus — Коротконіжка азійська
- Ablepharus rueppellii
- Ablepharus sikimmensis
- Ablepharus tragbulensis
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 164.
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 80)
- ↑ а б RepFocus: Scincidae
- ↑ а б The Reptile Database: Ablepharus
- ↑ а б в г RepFocus: Ablepharus
- ↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 232)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 71—72). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 138—146).
- Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 64—152).
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 295—302). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 151—160)
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 339). ISBN 978-1-4081-5459-5
- Wolf-Eberhard Engelmann, Jürgen Fritzsche, Rainer Günther, Fritz Jürgen Obst: Lurche und Kriechtiere Europas. Neumann Verlag, Leipzig, 1985
