Костел Святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський)
| Костел Святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський) | |
|---|---|
 Костел Святого Миколая та дзвіниця | |
| 48°40′26.000004100002″ пн. ш. 26°34′21.000000100006″ сх. д. / 48.67389° пн. ш. 26.57250° сх. д. | |
| Тип споруди | костел |
| Розташування |  Україна, Кам'янець-Подільський |
| Стиль | бароко |
  Костел Святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський) (Україна) | |
 | |
 Костел Святого Миколая та монастир домініканців у Вікісховищі | |
Костел Святого Миколая і монастир домініканців (деякий час мечеть Рабії Гюльнуш[1]) — зразок пам'ятки архітектури 15—18 століть в місті Кам'янець-Подільський (нині Хмельницька область, Україна), архітектурний образ якої складався впродовж століть з нашаруваннями різних стилістичних систем.
Найдавніші частини монастирського комплексу належать до 15 століття. Бурхлива історія Кам'янця-Подільського не сприяла збереженню первісного вигляду ще готичної в основі споруди. Комплекс зазнав руйнацій і перебудов у 16—18 століттях. Так, у 1596, 1618, 1628 рр. до центральної нави костьолу прибудували каплиці.
Войцех Гумецький записав фундуш та забезпечив «упосаженням» костел.[2]
Перші ремонтні роботи після звільнення міста від турків розпочали в 1737 р. за ініціативи пріора монастиря о. Міхала Спендовського.[3] Суттєві перебудови комплексу провели під керівництвом військового інженера й архітектора, кам'янчанина Яна де Вітте в 1737–1755 рр. на замовлення та кошти вельможі, теребовельського старости Міхала Францішека[4] Потоцького.[3] Архітектор надбудував другий поверх над розрізненими келіями монастиря, поєднавши їх з костелом і утворивши внутрішній дворик (клуатр), притаманний бароковим монастирським ансамблям Західної Європи та Речі Посполитої. Була перебудована в стилі бароко і дзвіниця, що стала однією з висотних домінант історичної частини міста.
-
Герб на Костелі святого Миколая та монастиря домініканців -
Костел зберіг три нави і барокову вежу на головному фасаді донині. Належить до типу базилік. Центральна нава тієї ж довжини і висоти, що і вівтарна, ще готична частина, до якої і прибудовані каплиці (склепінчасті, північна та південна). Силует храму збагачують заокруглені куполи південної та північної каплиць доби Відродження. В інтер'єрах каплиць (в куполах) — залишки стукової ренесансової ліпнини. Каплиці — найяскравіші зразки Ренесансу у Кам'янці-Подільському[3] (одна з них - мавзолей Войцеха Гумецького[5]).
Три нави костелу мають хрещаті склепіння з підпружними арками. Всередині центральна нава поєднана з бічними навами високими арками; нині не має природного освітлення, бо колишні круглі вікна закладені каменем. Оздоби інтер'єру належать 18 століттю — це картуші, пілястри з каннелюрами, ліплення доби рококо та еклектики. Вхідні арки до каплиць створені у вигляді «глухих» двоколонних портиків з розірваними трикутними фронтонами в стилі бароко.
Мури костелу — з каменю на вапняковому розчині, потиньковані. Сучасні дахи двосхилі із заломом, покриття сучасним залізом. Освітлення — через люкарни, купол відсутній, створена сиґнатурка. Вівтарна частина ззовні — гранчаста з контрфорсами і готичними вікнами.
Барокова; має три яруси. Нижній ярус оздоблено пілястрами доричного ордеру і розірваним фронтоном, середній — іонічним ордером, верхній — композитним ордером. Дзвіницю вінчає дах-шатро з балюстрадою і шпилем. Фасад другого ярусу зберіг скульптури.
Сучасні келії з колишньою трапезною приєднані до південного фасаду костелу — П-подібні за поземним планом, двоповерхові після перебудови Яна де Вітте. Розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням келій. Склепіння — хрещаті і напівциркульні. Дворик має відкриті галереї першого поверху. Вхід з західного фасаду до галерей першого поверху виділено пілястрами і трикутним фронтоном. В тимпані фронтону — залишки герба. За історичними описами фронтон колись мав ще й оздоби скульптурами, які зараз відсутні, що збідніло архітектуру ансамблю. На протилежному боці костелу — кам'яний будинок Міхала Францішека Потоцького.
За часів навали і захоплення турками-османами міста (1672–1699 рр.) костел перетворений на мечеть кам'янецьких пашів. Від цього часу залишилась гарно різьблена проповідницька кафедра (зроблена з двох мармурових блоків, покинута османами).
За мирною угодою між османами і королем Польщі місто повернуто Речі Посполитій. Відремонтовано і перебудовано кляштор в 1737–1755 рр. на кошти Міхала Ф. Потоцького. В люстрації 22 березня 1734 р. згадано будинок оо. домініканців, що знаходився у кварталі посередині центральної площі міста[6]. Кляштор закрито 1842 року, костел перетворено у парафіяльний.
Протягом радянського періоду стояв закритим, поступово руйнуючись. В окремих приміщеннях було сховище місцевого архіву. В 1980-х монастирський комплекс реставрували державним коштом з наміром розмістити мистецьку школу. 1994 р. перед ухваленням рішення про передачу комплексу монастиря Римо-Католицькій Церкві (ордену оо. Паулінів) монастирський костел підпалили (згорів).[3]
Був похований Войцех Гумецький, Станіслав[7] та Ян (мечник кам'янецький)[8] Хмелецькі
-
Віхід та дзвіниця -
Домініканський костел і монастир -
Зображення на дзвіниці Піляви - гербу Потоцьких -
Домініканський Костел -
Дзвіниця костелу -
Домініканський костел, каплиця В. Гумецького, фото, 2012 рік -
Костел всередині -
Мінбар, що залишився з часів мечеті кам'янецького паші -
Вигляд зі сходу, костел святого Миколая -
План костелу
.jpg)
|
- ↑ Нагнибіда Р. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Праці Центру пам'яткознавста. — Вип. 27. — К., 2015. — С. 222. — ISSN 2078-0133.
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 382. (пол.)
- ↑ а б в г Вечерський В. Українські монастирі… — С. 369.
- ↑ Potoccy (03) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kurzej M. Uwagi o badaniach nad twórczością Jana Pfistera [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Betlej A., Brzezina-Scheuerer K., Oszczanowski P. Między Wrocławiem a Lwowem. Sztuka na Śląsku, w Małopolsce i na Rusi Koronnej w czasach nowożytnych. — Wrocław, 2011. — S. 77—78. (Acta Universitatis Wratislaviensis; 3291).
- ↑ [КЛКП… С. 244]
- ↑ Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. — Kórnik, 1998. — S. 135. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8.
- ↑ Там само. — С. 78.
- Вечерський В. Українські монастирі. — К., Харків : ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — 400 с., іл. — (Невідома Україна). — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7.
- Урсу Н. О. Роль меценатів у створенні художньо-композиційного ладу Домініканського костелу в Кам'янці-Подільському [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. — 2007. — № 11. — С. 141—147.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). — К. : Будівельник, 1983—1986. (рос.)
- Шутко О. Османські пам'ятки Кам'янця-Подільського: вісті з минулого [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 04 вересня, 2015.
- Шутко О. Хатідже Турхан : Історичний роман : Кн.3 : Султана-українка — покровителька козаків [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2019. — 400 с.
- Монастир домініканців, костел Св. Миколая [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.].
