Котюжини
| село Котюжини | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Вишнівецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020050140041289 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1550 |
| Населення | 561 (2003) |
| Територія | 1.230 км² |
| Густота населення | 464.23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47320 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°54′29″ пн. ш. 25°50′39″ сх. д. / 49.90806° пн. ш. 25.84417° сх. д. |
| Водойми | Горинь |
| Відстань до районного центру |
29 км |
| Найближча залізнична станція | Ланівці |
| Відстань до залізничної станції |
19 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6 |
| Карта | |
  Котюжини | |
 Котюжини | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Котю́жини — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2020 підпорядковане Великовікнинській сільраді. До Котюжин приєднано хутір Котюжинський (Ізраїли).
Село розташоване на лівому березі річки Горинь, за 34 км від районного центру та 19 км від найближчої залізничної станції Ланівці.
Поблизу Котюжин виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. Перша письмова згадка про село датована 1583 роком, село згадано як власність князя Андрія Вишневецького.
У селі діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Вишнівецької селищної громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району[2].
Чисельність населення села, (станом на 2003 рік) — 561 особа.
| 2001 | 2003 |
|---|---|
| → 571 | ↘ 561 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 568 | 99.46% |
| російська | 1 | 0.18% |
| румунська | 1 | 0.18% |
| інші/не вказали | 1 | 0.18% |
| Усього | 571 | 100% |
У селі є дерев'яна церква святого Великомученика Степана, яка побудована у 1926—1930 роках[4]. В лютому 2017 року парафія перейшла від УПЦ МП до УПЦ КП. Нині парафія належить до Тернопільської єпархії Православної церкви України.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975, скульптор Ю. Рожкін).
Поблизу села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Котюжинська ділянка».
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Полісся-Агро».
-
Вигляд на село -
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Різдва Богородиці -
Капличка -
Річка Горинь біля села
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Котюжини / В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 274 : фот.
- В. Коляда, В. Уніят. Котюжини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 203. — ISBN 966-528-199-2.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |