Перейти до вмісту

Кравченко Микола Васильович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кравченко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Микола Кравченко.
Не плутати з комуністом Миколою Васильовичем Кравченком — учасником Січневого повстання.
Кравченко Микола Васильович
Народився24 жовтня 1952(1952-10-24)
Волноваха, Українська РСР, СРСР
Помер20 лютого 2021(2021-02-20) (68 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Alma materДонНУ
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4]
ПартіяКПРС
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку»
Заслужений працівник промисловості України

Мико́ла Васи́льович Кра́вченко — член КПУ, голова Всеукраїнської спілки на захист прав водіїв (з 04.2000), перший секретар Донецького обкому КПУ (з 03.2005).

Народився 24 жовтня 1945 (місто Волноваха, Донецька область) в сім'ї робітника; одружений; має 2 дітей.

Освіта

[ред. | ред. код]

Донецький державний університет (1973), економіст.

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]
  • 1964 — слюсар з ремонту рухомого складу вагонного депа станції Волноваха Донецької залізниці.
  • 1964—1965 — служба в армії.
  • 1965—1967 — монтер зв'язку станції Волноваха.
  • З 1967 — інструктор, секретар Комітету комсомолу, завідувач оргвідділу Волноваського райкому ЛКСМУ.
  • 1974—1978 — інструктор, завідувач оргвідділу Волноваського райкому КПУ.
  • 1978—1980 — слухач Вищої партійної школи.
  • З 1980 — заступник начальника цеху, секретар парткому Великоанадольського комбінату вогнетривів.
  • З 1983 — секретар парткому Докучаєвського флюсо-доломітного комбінату.
  • З 05.1985 — інструктор відділу важкої промисловості Донецького обкому КПУ.
  • З 1987 — заступник генерального директора з комерційно-фінансової роботи ДВО «Південвогнетрив»; заступник голови правління концерну «Укрвогнетрив»; генеральний директор Асоціації вогнетривких підприємств України «Укрвогнетрив».

Член Ради НБУ (07.1999-05.2000).

Заслужений працівник промисловості України (2006). Медаль «За трудову відзнаку».

Депутатська діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України 3 скликання 03.1998-04.2002, виборчій округ № 57, Донецька область. З'явилось 98.0 %, за 29.9 %, 25 суперників. На час виборів: генеральний директор асоціації «Укрвогнетрив», член КПУ. Заступник голови Комітету з питань промислової політики (з 07.1998); член фракції КПУ (з 05.1998).

Народний депутат України 4 скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Член фракції комуністів (з 05.2002), заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва (з 06.2002).

Народний депутат України 5 скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Перший заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).

Народний депутат України 6 скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 22 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 11.2007), перший заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 12.2007)

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[5][6]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[7][8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  5. ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
  6. ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
  8. ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда

Посилання

[ред. | ред. код]

Ресурси інтернет

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кравченко_Микола_Васильович_(політик)