Могилянська Ладя
| Ладя Могилянська | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Лідія Михайлівна Могилянська | |||
| Народилася | 7 листопада 1899 м. Чернігів | |||
| Померла | 6 червня 1937 (37 років) | |||
| Громадянство | Російська імперія, УНР, УСРР, СССР | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1919–1937 | |||
| Жанр | вірш | |||
|
| ||||
Ла́дя Могиля́нська (справжнє ім'я Лі́дія Миха́йлівна Могиля́нська) (26 жовтня (7 листопада) 1899, Чернігів — 6 червня 1937) — українська поетеса. Дочка письменника Михайла Могилянського, сестра прозаїка Дмитра Тася.
Жертва сталінського терору.
Ладя (Лідія) Могилянська народилася 7 листопада (26 жовтня за ст. ст.)1899 року в Чернігові в дворянській родині Русобтовських-Могилянських. Її батьком був відомий письменник Михайло Могилянський. Вона також сестра поета і прозаїка Дмитра Тася (Могилянського).
Навчалася в гімназії в Петербурзі, потім у Чернігівській жіночій гімназії. З 1917 року постійно жила в Чернігові. Одружилася з журналістом Віктором Коновалом, сином поета Івана Коновала (літературний псевдонім Вороньківський), українським есером.
За часів більшовицького режиму закінчила 2 курси Чернігівського інституту народної освіти, працювала в комісії з вивчення історичних пам'яток Чернігівщини при губернському відділі народної освіти, збирала місцевий фольклор.
16 січня 1929 року була заарештована Чернігівським окружним відділом ГПУ УСРР. Обвинувачувалась за ст. 54-4, 54-10 Кримінального кодексу у друкуванні, розповсюдженні контрреволюційної літератури, в участі у контрреволюційній організації «Демократичний союз», яка закликала до боротьби з тодішнім ладом. Згідно з постановою колегії ОГПУ від 9 липня 1929 року засуджена до найвищої міри покарання — розстрілу, із заміною на десять років ув'язнення у таборах. Строк відбувала на Соловках і Бел-Балттаборі — на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Звільнена достроково у 1933 році.
Удруге заарештована у травні 1937 року у справі Фіріна (Семен Григорович Фірін — начальник Дмитрівського табору НКВД) за участь у контрреволюційній терористичній організації (насправді — цілком міфічній). Рішенням НКВД і прокурора СРСР від 5 червня 1937 р. засуджена до найвищої міри покарання. Цього разу вирок виконано — Ладю Могилянську розстріляли 6 червня 1937 р. у Москві на Донському кладовищі. Там не тільки розстрілювали, а і ховали попіл тих невинно убієнних, кого спалювали в крематорії, розташованому на території кладовища.
Реабілітована 6 березня 1957 р., за справою 1929 р. — в 1990-му році.
Про Ладю Могилянську залишили спогади товариші по ув'язненню академік Дмитро Лихачов, композитор М.Черняк.
- Донька — Інна Коновал. Народилась в Чернігові, під час Другої світової війни виїхала до Німеччини. Подальша доля невідома.
Дебютувала 1919 року на сторінках провінційної чернігівської преси. Протягом 1923—1929 років друкувалася в журналах «Життя й революція», «Нова громада» (обидва — Київ), «Літературно-науковий вістник» (Львів), «Зоря» (Дніпропетровськ), «Всесвіт», «Червоний шлях» (обидва — Харків), чернігівських газетах «Селянське життя» та ін. За життя поетеса не видала жодної збірки віршів українською мовою.
На засланні Ладя Могилянська брала участь у табірних виданнях: друкувалася в журналі «Соловецкие острова», збірниках «Музыка двух каналов», «Музыка трассы» (обидва — 1936). На будівництві каналу Москва—Волга редагувала табірну газету українською мовою «За нову людину». В журналі «Огонек» за 1935 рік серед талановитих прозаїків та поетів першою була названа Л. Могилянська на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. У видавництві КВЧ (культурно-воспитательная часть) Дмитровлага НКВС СРСР 1935 року вийшла збірка її російськомовних віршів «Два канала» (серія «Библиотека перековки» № 9). Книжку оформив художник Гліб Кун.
У рамках дерусифікації на честь Ладі Могилянської пропонували назвати низку топонімів у Чернігівській області. Зокрема, обласну бібліотеку імені Короленка у рідному для поетеси Чернігові. Однак у підсумку депутати облради Чернігівської області назвали бібліотеку на честь Олександра та Софії Русових[1].
Ладя Могилянська потрапила у календар проекту «Титани двадцятих», створеного письменником Мартином Якубом[2].
- Петрицкий Владимир. Приоткрытая тайна ГУЛАГа // Невский библиофил. — 2005. — Вып. 10.
- П'ядик Юрій. Могилянські // Зона. — 2004. — Вип.18. — С. 187—194.
- Федоров Николай. Канал и судьбы // Дмитровский вестник. — 2003. — 11 сентября
- Скуратовский Вадим. Ладя Могилянская. Из полузабытых имен // Столичные новости. — 2003. — 8—14 июля.
- Лихачев Дмитрий. Воспоминания. — СПб.: Logos, 1995. — С. 250—251.
- Шевчук Валерій. Могилянські: забута письменницька родина України // Україна. — 1988. — № 27. — С. 8—9.
- «Я думав, які теми були б цікаві…» Праці Григорія Кураса, спогади і матеріали про українського історика. Видавець Лозовий В. М. Чернігів — 2010
- Антоненко П. «Коли умирали, то бачили очі рушниць...» / Петро Антоненко // Наше життя. — 2003. — № 2. — С. 1—4.
- Савенок В. Ладя Могилянська: двічі репресована українська поетеса / Владислав Савенок // Літературний Чернігів. — 2023. — № 2 (102). — С. 147—151.
- Сазонова О. Семантична наповненість міфопоетичної картини світу поезій М. Рильського та Ладі Могилянської / Олена Сазонова // Філологічний дискурс. 2015. — Вип 2. — С. 56—61.
- Студьонова Л. В. Людина із ГУЛАГу [Михайло Черняк та Ладя Могилянська] / Людмила Студьонова // Студьонова Л. В. Чернігівський beau monde, або Записки бібліографа / Л. В. Студьонова. — Чернігів : Десна Поліграф, 2016. — С. 76—80.
- ↑ Узагальнення громадського обговорення. Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових (укр) . Процитовано 23.05.2024.
- ↑ Чириця, Ірина (3 грудня 2023). Мартин Якуб, письменник. Про авторів «Розстріляного відродження» мають знати якомога більше людей. Укрінформ (укр) . Процитовано 23.05.2024.
- Могилянська Лада // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1024. — 1000 екз.
