Лалєнков Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лалєнков Дмитро Валерійович
Ім'я при народженніДмитро Валерійович Лалєнков
Народився4 травня 1966(1966-05-04) (58 років)
Стаханов
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності1990 і до тепер
ДружинаОлена Стефанська
ДітиМикита (нар. 23 червня 1990)
Ілля (нар. 12 червня 2005)
Провідні роліРома (Леся+Рома)
IMDbID 1694117
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України

«Київська пектораль»
«Телетріумф»

Дмитро Валерійович Лалєнков (нар. 4 травня 1966; Стаханов Луганська область, УРСР) — український актор та сценарист. Заслужений артист України. П'ятиразовий лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дмитро Лалєнков народився 4 травня 1966 року в місті Стаханов (тепер Кадіївка) Луганська область. У дитинстві серйозно займався боксом, був чемпіоном України[1]. Дідусь Дмитра Лаленкова був диригентом, батько — Валерій Лаленков грав у симфонічному оркестрі.

Один рік навчався у музичному училищі імені Глієра, на факультеті вокалу[2]. Дмитро Лалєнков закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). Працював у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.

Знявся у фільмах: «Каїн» (1992), «Дике кохання» (1993) «Жорстока фантазія» (1994), «Принцеса на бобах» (1997), «Слід перевертня» (художник Симоненко), «Життя як цирк», Доярка з Хацапетовки 2: Виклик долі та інших. Роль Роми в комедійному телесеріалі «Леся+Рома» (2005–2007).

В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року у прем'єрній виставі «Граємо Чонкіна» у ролі Плечового[3].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з акторкою Олена Стефанська, з якою у шлюбі має двох синів: Микиту (нар. 23 червня 1990) та Іллю (нар. 12 червня 2005)[4].

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

У театрі працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року.

  • «Плечовий» — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)[5]
  • «Граємо в дурня» за п'єсою Франсіса Вебера «Вечеря з дурнем»
Національний академічний театр драми імені Лесі Українки

У театрі працював з 1989 по 2004 роки. Всього зіграв понад тридцять ролей російського і світового репертуару

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1993 — Дике кохання (Україна)
  2. 1994 — Жорстока фантазія (Україна, Литва)
  3. 1996 — Дякую за те, що ти є…
  4. 1997 — Принцеса на бобах
  5. 2000 — Життя як цирк (Пригоди кинутого чоловіка)
  6. 2002 — Нероби — Сергій
  7. 2002 — Шум вітру — Андрій
  8. 2002 — Прощання з Каїром — епізод
  9. 2004 — Джокер — Саша
  10. 2004 — Секонд-хенд
  11. 2004 — Украдене щастя
  12. 2005 — Дванадцять стільців — Ізнуренков, просто поет
  13. 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький
  14. 2006 — Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза!  — Рома
  15. 2006 — Мій принц — Павло, партнер Алли по бізнесу
  16. 2006 — Криваве коло — Ілля Удальцов
  17. 2006 — Кактус і Олена — Роман Самохвалов, прокурор
  18. 2006 — Будинок-фантом у придане — Петро, друг Паші
  19. 2006 — Дідусь моєї мрії — Євген Шевченко
  20. 2006 — Зоряні канікули — 1-й астронавт
  21. 2007 — Битви сонечок — Дмитро Бобров
  22. 2007 — Вбити змія — Родрігес
  23. 2007 — Сьома пелюстка — Валентин Тимофійович, чоловік Віри
  24. 2007 — Свої діти — вчитель фізичного виховання
  25. 2007 — Психопатка — Гоша, поет-актор, гість на ювілеї
  26. 2007 — Мовчун — Микола Локтєв
  27. 2007 — Кольє для снігової баби — Діма
  28. 2008 — Заходь-не бійся, виходь-не плач — Альфред, коханець Стели
  29. 2008 — Роман вихідного дня — Едуард Вікторович Холодков
  30. 2008 — Леся+Рома. Мільйон від Діда Мороза — Рома
  31. 2009 — Викрадення Богині — Еммануїл Фицлер, ілюзіоніст
  32. 2009 — По закону — Кречетов
  33. 2009 — Незакінчений роман
  34. 2009 — Її серце — директор радіоканалу
  35. 2010 — Хроніки зради — Андрій
  36. 2011 — Пушкен
  37. 2013 — Бідна Liz — Колька Соколов
  38. 2015 — Незламна — працівник Особливого відділу
  39. 2016 — «Я з тобою» — пан Борис

Телесеріали

[ред. | ред. код]
  1. 2001 — Слід перевертня — Андрій Симоненко, художник
  2. 2003 — Роксолана 3. Володарка імперії
  3. 2004 — Попіл Фенікса — Молох
  4. 2005 — Золоті хлопці — Ілля Удальцов (Сироткін), художник
  5. 2005 — 2007 — Леся+Рома — Рома
  6. 2006 — Обережно, блондинки!
  7. 2006 — Вовчиця — Аркадій Стрілецький
  8. 2007 — 2009 — Доярка з Хацапетівки — Павло, начальник охорони
  9. 2009 — Викрадення Богині — Еммануїл Фіцлер, ілюзіоніст
  10. 2010 — Єфросинія — Карпов, режисер
  11. 2011 — Пончик Люся — Євген Іванович Панченко
  12. 2012 — Страшна красуня — Вадим Семенович
  13. 2012 — Стань мною — Алсуф'єв, кінозірка
  14. 2012 — Світ Соні — Степан, чоловік Соні
  15. 2012 — Особисте життя слідчого Савельєва —Аркадій Сергєєв, директор ліцею
  16. 2012 — Повернення Мухтара-8 — Ігор Васильович, батько Каті
  17. 2013 — Сашка — Привалов Володимир Миколайович, лідер партії «Прогрес»
  18. 2013 — Сусіди по розлученню — ветеринар
  19. 2013 — Жіночий лікар-2 — Гліб Терьохін
  20. 2013 — Бідна Liz — Микола Соколов, батько Олі
  21. 2014 — Впізнай мене, якщо зможеш — адвокат Дениса
  22. 2014 — Дворняжка Ляля — Іван Свиридов
  23. 2014 — Брат за брата-3 — Андрій Пузанов, бізнесмен
  24. 2014 — Білі вовки-2 — Владислав Романович Меланін
  25. 2015 — Ніконов і Ко — Льова, сусіда Ніконова
  26. 2016 — Чудо за розкладом — Федір Іванович Кримов
  27. 2016 — Громадянин Ніхто
  28. 2018 — Опер за викликом

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ З боксерів в актори, або Життєвий шлях Дмитра Лаленкова. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 21 вересня 2016.
  2. ↑ Знаменитості України. Лаленков Дмитро. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
  3. ↑ Юлия Бентя (20 жовтня 2009). Комическое рядом. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 20 січня 2010. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка) (рос.)
  4. ↑ Дмитро Лаленков[недоступне посилання з вересня 2019]
  5. ↑ Дмитро Лаленков: Актор — це втілення чиєїсь мрії. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
  6. ↑ Лауреати і номінанти 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Просихин О. Дмитрий Лаленков // Московский комсомолец. — 2001. — 24—31 мая. — С. І2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лалєнков_Дмитро_Валерійович&oldid=43532983